М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Ернур150400
Ернур150400
16.10.2022 11:26 •  Литература

Вчём отличия книги и фильма станционный смотритель

17

👇
Ответ:
Аайй
Аайй
16.10.2022

ответ:

объяснение:

станционный смотритель

в одном пристанционном грязном городке жил дед самсон вырин. робил он на железной дороге смотрителем. всё смотрел и смотрел, то туда, то сюда… до того довертел башкой, что рехнулся на этой почве и придя домой, после очередного захода в трактир, набрасывался на свою жёнку с кулаками. мол де она и щи не так сварила и солонку не туда поставила, и рюмку водки не припасла, стерва! дочь была у них, дуня. до того страшная, сопливая и косая, что прямо ужас. а уже пора было замуж выдавать, а то уже сил не было никаких кормить эту обормотку, язви её в душу-то. в один прекрасный день, самсон перекрыл шлагбаумом пути, чтобы прошёл очередной эшелон с колчаковцами и не заметил, как через шлагбаум норовит проскочить повозка, запряжённая в ободранную, облезлую кобылу с ямщиком на облучке и студентом илюхой внутрях. это ехал к себе домой на каникулы маменькин сынок, закутавшись в серую шинель и натянув картуз по самые брылы, подмяв под себя замёрзшие копыта, обтянутые не пойми чем. натужно гудя, паровоз пронёсся прямо по несчастной кобылёжке, подмяв под себя все остатки оные, но не задев при этом кучера со студентом. те вывалились с кошевы в разные стороны и ошалев от счастья, что выжили, побежали, ничего не видя перед собой, на огонёк, мерцающий не так далече. вырин, от такой наглости повозки, не мог вымолвить ни слова и только хлопал своими руками по хилым ляжкам, и громко матерился. смена его подходила к концу и самсон поплёлся в трактир залить «горькой» свой страх, судорожно копаясь трясущимися руками в дырявых карманах. в дыму от цыгарок и слабом свете ламп он увидел своих бедолаг и подсел к ним. те уже довольно много приняли на грудь и громко рассуждали о происшествии на железной дороге. «налейте-ка мне, сволочи, мать вашу таку-то, а то в кутузку , как нарушителей проезда через шлабаум! » те испужались и плеснули ему в кружку, после чего самсон обратил внимание на илюху, увидев в нём сразу жениха своей непутёвой дуньке… по заснеженной дороге, при свете половинки луны, медленно плелись три фигуры, гнусавя какую-то цыганщину, типа, шумел камыш, прямо к дому матвея, где в это время его жёнка гонялась за котярой, стащившего куриную голову прямо со стола, а дуня, задрав свой тощий зад, уставившись в заледеневшее маленькое окно, напрасно пыталась высмотреть своими белёсыми глазёнками своё счастье.

продолжение следует…

4,5(1 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
89528849556keyz
89528849556keyz
16.10.2022
Автор не скрывает своей симпатии к юной царевне. ему нравятся и ее внешний облик, и ее душа. скром­ная и кроткая, она не кичится своими достоинствами. когда злая мачеха задумала ее погубить, царевна убеждает чернавку отпустить ее, ведь она ни в чем не виновата. царевна добра и доверчива. она никогда бы не смогла из-за зависти причинить зло невинному че­ловеку . поэтому она и пошла безропотно и без всяких подозрений в лес со служанкой царицы. ей не свойст­венны жестокость и вероломство. она даже не понима­ет, как можно безвинно лишить человека жизни. кро­тость и доброта царевны внушили любовь даже той, которая должна была погубить ее. очутившись в тереме у семи богатырей, царевна мно­го работала: убирала и готовила, топила печку, создавала уют в их доме. за это братья ценили ее и полюбили всей душой. девушка отказала богатырям в просьбе выйти замуж за одного из них, потому что хотя и полюбила их всех сердечно, но была другому «навечно отдана». и всем богатырям она становится хорошей сестрой. нажми
4,7(5 оценок)
Ответ:
see99aa
see99aa
16.10.2022
Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна... В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ – один із великих слов’янських народів – був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури.Зараз Україна – незалежна держава. І вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей.Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов’язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.Мова – це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об’єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.Мова – це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова – це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам’ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. В своїх віршах, творах вони описували обурення і гноблення до рідного слова:Коли забув ти рідну мову,Яка б та мова не була –Ти втратив корінь і основу,Ти обчухрав себе дотла.(Дмитро Білоус)Розуміння ролі мови в житті народу визначає естетичне кредо Лесі Українки, М.Коцюбинського, А. Малишка. А ще П. Тичина та М.Рильський щедро висівали добрі зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки й тому, що рідна мова, - це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі.Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
4,8(82 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ