Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
это произведение сразу же потрясает обилием . в основе сюжета – падение старой лошади, вызвавшее не просто живое любопытство толпы, а даже смех окруживших место падения зевак. поэтому услышать и цокот копыт старой клячи («гриб. грабь. гроб. груб.»), и звуки толпы, жаждущей зрелища («смех
зазвенел и зазвякал», «за зевакой зевака»).
важно отметить, что звуки, имитирующие тяжелую поступь клячи, одновременно несут и смысловую окраску: особенно явственно воспринимается своеобразный призыв «грабь» в сочетании со словами «гроб» и «груб». точно так же звякающий смех зевак,
«штаны пришедших кузнецким клёшить», сливается в единый вой, напоминающий стаю волоков. вот тут-то и появляется лирический герой, который «один голос свой не вмешивал в вой», герой, который посочувствовал лошади, не просто упавшей, а «грохнувшейся», потому что он увидел «глаза лошадиные».