Коломийки, ще й про школу, задали писати,
Коломийки, коломийки, як же вас складати?
Школа наша дуже гарна, затишна, чистенька,
Це коли стоїть порожня, а з дітьми - гучненька
Дуже люблять школу діти, влітку - особливо
Взимку вже не дуже люблять... ох, любов мінлива
"Математику вивчайте, діти, неодмінно!" -
Каже вчитель, ну а діти ловлять ґав у вікнах
"Не зробив завдання? Двійка! Що, не знаєш? Двійка!"
"Я так вчитися не хочу" - плачеться Марійка
"Якби б нам за гарні знання видавали б колу
Та цукерки - тоді б діти полюбили школу"
Жанр: гімн.
Римування: відсутнє, вірш – верлібр.
Тема твору: Привітання ранньої зорі, яка першою приходить на поклик людей і осяює своїм світлом все живе.
Ідея: Рання зоря – це мати всього живого, вона ж бо своїм світлом дає життя.
Основна думка: Хвала ранній зорі, матері і благодійниці всього живого.
“Гімн до ранньої зорі” художні засоби:
Епітети: повіз великий, богині щасливої, несмертельні боги, славна богиня, людські оселі, з цілого світу, пишні дари, зоря молодая, новая, поклики ранні, несмертна зоря, вільна, осяйна (зоря), розкішнії скарби, дівчина струнка, осяйнеє лоно, дівча молоденьке, блискучу красу, зоре щаслива.
Метафори: (богиня) з лона темноти з’явилася людські оселі красити; народилась зоря молодая, новая; в наші оселі несмертна зоря завітала; (зоря) вільна, осяйна іде, щедро сипле розкішнії скарби; бачим блискучу красу твого тіла (зорі).
Порівняння: наче дівчина струнка, так, богине, ідеш ти хутко на наші поданки; наче дівча молоденьке, що мати скупала, така ти.
Ідея: Зоря – вічне світило, її бачили наші предки і побачать наші нащадки, та тепер вона світить нам, тож приймаймо її світло й тепло належно.
Наполеон, после Аустерлицкого сражения увидел раненого Андрея Болконского и сказал:
"Прекрасная смерть"