Солоха – мати коваля Вакули, відрізняється своєю хитрістю, лицемірністю, вона робить підлі вчинки і дії щодо інших людей тільки заради того, щоб задовольнити свої інтереси. Героїня кланялася тільки багатим, особливо заможному козакові Чубу, адже у нього було дуже велике господарство, а їй дуже хотілося прибрати його до своїх рук. Вона в своїх мріях вже міркувала, як все там буде, коли вона буде повноправною господинею. Письменник зобразив Солоху в тісному переплетенні з реальністю і фантастикою: вона в творі може бути і жвавою, вправною сільської бабою і роз’їжджати на мітлі, як відьма, яка заграє і з дяком, і з чортом. Їй заздрять сільські жінки.
Один из друзей Чехова вспоминает такой случай: — Однажды мы разговорились о «Степи». Почему-то вспомнилась в самом начале фраза, на которой я запнулся, читая впервые рассказ: «Она была жива, пока не умерла...» Что-то в этом роде. — Быть не может! — воскликнул Чехов и сейчас же достал с полки книгу и нашел место: «До своей смерти она была жива и носила с базара мягкие бублики», — Чехов рассмеялся. — Действительно, как это я так не доглядел. А впрочем, нынешняя публика не такие еще фрукты кушает. Нехай! Эта фраза так и осталась в рассказе.
Солоха – мати коваля Вакули, відрізняється своєю хитрістю, лицемірністю, вона робить підлі вчинки і дії щодо інших людей тільки заради того, щоб задовольнити свої інтереси. Героїня кланялася тільки багатим, особливо заможному козакові Чубу, адже у нього було дуже велике господарство, а їй дуже хотілося прибрати його до своїх рук. Вона в своїх мріях вже міркувала, як все там буде, коли вона буде повноправною господинею. Письменник зобразив Солоху в тісному переплетенні з реальністю і фантастикою: вона в творі може бути і жвавою, вправною сільської бабою і роз’їжджати на мітлі, як відьма, яка заграє і з дяком, і з чортом. Їй заздрять сільські жінки.