Интерес к истории России - один из основных в жизни и творчестве А.К. Толстого. Можно предположить, что, помимо юношеских занятий в московском архиве, он в значительной мере подогревался близостью ко двору, где невозможно было жить, не лавируя, не лукавя (и Толстой это прекрасно знал, так как сам служил при дворе), и это было для него мучительно, потому что писатель «…чувствовал в себе лишь одну возможность действовать - идти прямо к цели» [Жуков, 1982, 283]. Художественно исследовать тему «власть и личность» в близкое к нему время Алексей Константинович не мог - «ходить бывает склизко по камешкам иным…, итак, о том, что близко, мы лучше умолчим» [Толстой, 1961, т.2, 150].
Объяснение:
короче загугли))
Спершу, розглянемо нещасного рицаря, як нещасного божевільного, що блукає по світу задля вгамування своїх рицарських фантазій та поривів до З одного боку Дон Кіхот заслуговує на співчуття, так як людина не при собі, і тільки шкодить цьому світові(у чому невинний, і отримує на горіхи). Це, постать Дон Кіхота з темного боку, але ж..
З іншого боку, головний герой роману Сервантеса заслуговує на величезну повагу, так як людина має свої мрії, свій, чудовий, внутрішній світ, йде впевнено до своєї "мети", і вірить у свою мету. Я для себе обираю другий варіант тлумачення образу Дон Кіхота, адже його характеру притаманні такі риси, які майже усі люди сьогодення втратили, і повернути вже не в змозі...