Джек Лондон вважав себе самого великою людиною, яка здатна мало не на фантастичні звершення, тому немає нічого дивного в тому, що герої його творів часто були людьми красивими і з неповторно великою силою волі. Про одного з таких людей розказано в його оповіданні “Жага до життя”.
Точно так само, як і зараз, в часи, розказані в оповіданні, людина прагнула до збагачення, хотіла забезпечити собі і своїм близьким безбідне існування. Для досягнення цієї мети двоє осіб вирушили в похід на золоті копальні. Але на зворотному шляху один з них пошкодив
ногу, зробивши свою дорогу набагато більш складною. Проте, жодного разу за все свою тривалу подорож для порятунку, він не відмовився від ідеї врятуватися і вижити. На його шляху йому довелося їсти недоїдки після диких тварин, боротися з вовком, але все ж таки він зміг з усім впоратися, здолати противників і вижити.
Що ж стало основною причиною того, що головний герой цього твору зміг вижити в умовах, коли, здавалося б, вижити вже не представляється можливим? Що ж, думається, що відповіддю є сама назва твору – жага до життя.
Особисто мені сподобалося це оповідання. Дійсно, категорія жаги до життя має місце
в реальному житті. Люди відрізняються один від одного, але іноді зустрічаються такі, за якими видно, наскільки вони хочуть жити і як сильно готові боротися за своє життя.
Це абсолютно нормально і навіть добре. Так уже склалося в природі, що деякі люди в найскладніших обставинах чомусь справляються з усіма проблемами, а інші гинуть, так і не досягнувши порятунку. Прекрасний приклад історії людини, яка по-справжньому любить життя і бореться за нього тоді, коли, здавалося б, все вже втрачено, показаний в цьому оповіданні Джека Лондона.
У цьому творі добре і те, що, описуючи свого головного героя, автор описує і самого себе. Завдяки найвищим людським якостям кожна людина іноді може врятуватися, але все ж є такі, яким просто на роду написано бути переможцем по життю. З такими людьми завжди цікаво спілкуватися, пізнавати від них щось нове і цікаве.
З літератури, написаної Джеком Лондоном, стає зрозуміло, що і він є одним з таких людей.
Оповідання “Жага до життя” мені дуже сподобалось. Завдяки прочитанню його я тепер можу більш чітко уявити, якими є здібності по-справжньому люблячої життя людини. Крім того, з цього оповідання можна дізнатися багато нового і цікавого про Джека Лондона, який є дійсно великим письменником.
Николай Алексеевич Заболоцкий (Заболотский) – советский поэт, прозаик и переводчик. Родился 24 апреля (7 мая) 1903 года на ферме рядом с Казанью в семье агронома. Детство писателя в Кизической слободе и в селе Сернур, недалеко от города Уржум. Уже в третьем классе Николай издавал школьный журнал, где печатал свои стихи. До 1920 года жил и учился в Уржуме, а затем переехал в Москву. В юности ему нравились работы Ахматовой и Блока. В Москве писатель поступает в университет сразу на два факультета: филологический и медицинский. Его увлекала культурная жизнь в Москве, но через год он перебрался в Ленинград, где поступил в Педагогический институт. В годы студенчества он входил в группу молодых поэтов, называвших себя «обэриутами», что являлось аббревиатурой фразы: Объединение реального искусства. Именно, участвуя в деятельности этого литературного кружка, он обрёл себя и стиль своей поэзии. После окончания института Заболоцкий служил в армии. Затем работал в детском издательстве и написал такие детские книжки, как «Резиновые головы», «Змеиное молоко», и другие. В 1929 году вышел в свет сборник его стихотворений под названием «Столбцы». Второй сборник появился в 1937 году и назывался «Вторая книга». Через год писателя репрессировали и по ложному обвинению отправили в лагерь на 5 лет. После этого заключения он был отправлен в ссылку на Дальний Восток. Заболоцкий был реабилитирован в 1946 году. Вернувшись в Москву, продолжал писать стихи, которые носили более зрелый характер и строгий язык. Путешествовал в Грузию и увлекался переводами грузинских поэм. Его имя стало известным в широких кругах в 1950-е годы, после появления стихотворений «Некрасивая девочка», «Противостояние Марса» и некоторых других. Последние годы много времени проводил в Тарусе. Там поэт перенес инфаркт. Умер писатель 14 октября 1958 года в Москве от повторного инфаркта.
Джек Лондон вважав себе самого великою людиною, яка здатна мало не на фантастичні звершення, тому немає нічого дивного в тому, що герої його творів часто були людьми красивими і з неповторно великою силою волі. Про одного з таких людей розказано в його оповіданні “Жага до життя”.
Точно так само, як і зараз, в часи, розказані в оповіданні, людина прагнула до збагачення, хотіла забезпечити собі і своїм близьким безбідне існування. Для досягнення цієї мети двоє осіб вирушили в похід на золоті копальні. Але на зворотному шляху один з них пошкодив
ногу, зробивши свою дорогу набагато більш складною. Проте, жодного разу за все свою тривалу подорож для порятунку, він не відмовився від ідеї врятуватися і вижити. На його шляху йому довелося їсти недоїдки після диких тварин, боротися з вовком, але все ж таки він зміг з усім впоратися, здолати противників і вижити.
Що ж стало основною причиною того, що головний герой цього твору зміг вижити в умовах, коли, здавалося б, вижити вже не представляється можливим? Що ж, думається, що відповіддю є сама назва твору – жага до життя.
Особисто мені сподобалося це оповідання. Дійсно, категорія жаги до життя має місце
в реальному житті. Люди відрізняються один від одного, але іноді зустрічаються такі, за якими видно, наскільки вони хочуть жити і як сильно готові боротися за своє життя.
Це абсолютно нормально і навіть добре. Так уже склалося в природі, що деякі люди в найскладніших обставинах чомусь справляються з усіма проблемами, а інші гинуть, так і не досягнувши порятунку. Прекрасний приклад історії людини, яка по-справжньому любить життя і бореться за нього тоді, коли, здавалося б, все вже втрачено, показаний в цьому оповіданні Джека Лондона.
У цьому творі добре і те, що, описуючи свого головного героя, автор описує і самого себе. Завдяки найвищим людським якостям кожна людина іноді може врятуватися, але все ж є такі, яким просто на роду написано бути переможцем по життю. З такими людьми завжди цікаво спілкуватися, пізнавати від них щось нове і цікаве.
З літератури, написаної Джеком Лондоном, стає зрозуміло, що і він є одним з таких людей.
Оповідання “Жага до життя” мені дуже сподобалось. Завдяки прочитанню його я тепер можу більш чітко уявити, якими є здібності по-справжньому люблячої життя людини. Крім того, з цього оповідання можна дізнатися багато нового і цікавого про Джека Лондона, який є дійсно великим письменником.
Объяснение: