“пурпурові вітрила” характеристика ассоль ассоль – головна героїня повісті «пурпурові вітрила». ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий лонгрен. односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни лонгрен був
жорстоким і безсердечним. він не врятував його, коли того відносило в море. а те, що через нього померла мері, мати ассоль, власник таверни промовчав. з тих пір ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. крім того, ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з
чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. за це її називали не інакше, як «корабельна ассоль». за вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших,
і щиро мріяти. коли вона підросла, то стала справжньою красунею. все що ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. навіть лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря егля.
уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. у її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. незабаром в селі каперни
з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і артур грей – капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про ассоль і втілив її в
Поэт своим стихотворением хочет передать весь ужас войны, жестокости и стремление людей к миру путем описания маленького СЕДОГО мальчика, спящего на лафете пушки и радующегося приходу воинов-защитников. Мальчика, который поседел, что само по себе является ужасным. Поэт рассказывает своим стихотворением о самых страшных лишениях, которые могут быть у человека - потеря матери, потеря детства. Так же он говорит, что никогда и никто не сможет жить спокойно пока есть насилие, не сможет вернуться солдат домой пока не увидит мальчика, вернувшегося в родные места, на родную землю, то есть пока враг не будет изгнан и повержен.
В эпоху тоталитаризма самобытная жизнь человека уходит под спуд, в глубину. С этой глубинной жизнью связаны надежды А. Платонова. Обращаясь в своих произведениях к нравственным, социальным и философским вопросам, писатель отстаивает дорогую ему идею сокровенного человека, которому без истины стыдно жить.
Герои А. Платонова — механики, электрики, инженеры, деревенские правдоискатели, странники, бредущие по дорогам России, ищущие истину, которая им найти «план общей жизни» . Они живут в разоренной после революции стране, но страстно стремятся приблизить прекрасное время, они — преобразователи мира. Но светлое будущее они не представляют себе без любви, без трепетного отношения к человеку.
“пурпурові вітрила” характеристика ассоль ассоль – головна героїня повісті «пурпурові вітрила». ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий лонгрен. односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни лонгрен був
жорстоким і безсердечним. він не врятував його, коли того відносило в море. а те, що через нього померла мері, мати ассоль, власник таверни промовчав. з тих пір ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. крім того, ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з
чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. за це її називали не інакше, як «корабельна ассоль». за вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших,
і щиро мріяти. коли вона підросла, то стала справжньою красунею. все що ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. навіть лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря егля.
уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. у її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. незабаром в селі каперни
з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і артур грей – капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про ассоль і втілив її в
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua