Письменник досягає цього різними художніми знахідками. так, в усмішці «ох, і лікували нас він, змальовуючи бабу палажку, яка «значно професоріша від самого професора», її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки, що стоїть на варті охорони здоров’я сільського населення: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби. усмішка «газета – дуже велике діло» має іншу особливість. вона починається такими рядками: «я тут не натякатиму про те, що таке газета. усі знають, шо це діло дуже велике й дуже поважне. недарма ж її (газету) звуть шостою державою. я тільки розкажу, як треба користуватись газетою, щоб вона справді йшла до діла…» такий серйозний початок усмішки контрастує з подальшою оповіддю, власне, це доведення думки від протилежного. йдеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарст стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками (як і у творі «ох, і лікували нас…»), наприклад: жнива, молочарство, пасічництво.. але найпотрібніша газета в справі виховання дітей. цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: «…дітей одною’ газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток. і от як не слухає ванько, берете той зшиток та його по голові: - не слухаєш, сукин ти сину! а для чого я газету передплачую? ! іта р-р-раз! р-р-раз! і дитина після того як свята: і батька поважає, і до школи ходить, і богу молиться…» проте у своєму щоденникові остап вишня занотовує: «все життя гумористом! господи! збожеволіти можна від суму! » чи не парадоксальні ці твердження? ні, бо автор вишнівських усмішок підмітив саму природу сміху, гумору, що часто виростає з контрасту, зокрема веселого і сумного. така й іворча натура гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я! сам остап вишня щиро зізнається: «умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! у моєму сміхові завжди бачив народ…» найвищий гонорар для гумориста – веселий блиск в очах народу. у щоденнику «думи мої, думи…» письменник міркує, що ж є основою праці літератора, і переконливо стверджує: талант і чесність. чесність – значить правдивість, неможливість спекулятивних тем, оцінок, творчості за вказівкою зверху («чево ізволіте? ямб? на скільки порцій? ! » – кредо прикажчика в літературі).
Наверно, уже каждый человек знает, что такое измена. Ведь она встречается нам в фильмах, в художественной литературе и к сожалению, в жизни. Измена бывает разной: измена родине, принципам и утверждениям, долгу, друзьям, измена любимому человеку... Но какой бы измена не была, всегда возникает вопрос: "Можно ли простить измену?";"Как относиться к тому, кто нарушил верность?"
Мне кажется, что измену прощать нельзя, но с другой стороны однозначного ответа дать нельзя. Вспомним допустим пьесу А.Н. Островского "Гроза". Катерина- главная героиня Островского "Гроза". Оказавшись в доме свекрови, она терпит с её стороны грубость. Со стороны же Тихона, она не чувствует заботы, поддержки, внимания. Ей хочется открытости, любви, поддержки. И поэтому она бросается в объятия к Борису. Измена Катерины-это результат её неудовлетворённости в семейных отношениях, желание любить. Героиня полюбила Бориса всем сердцем. Конечно любая измена-это грех. Катерина понимает это и от этого страдает. Её трагический конец — это результат восприятия греховности своих поступков. Верность и измена — это всегда выбор своего поведения с любимым. По моему мнению, в трагедии Катерины виноват её муж.
В качестве второго примера вспомним произведение А.С. Пушкина "Капитанская дочка". Где Швабрин- один из героев исторического романа А.С. Пушкина "Капитанская дочка". Пренебрёг своими принципами, с лёгкостью изменил присяге, данной императрице. Он перешел на службу к бунтовщику и силой хотел женить на себе Машу. Такой человек как Швабрин вызывает у меня отвращение.
Таким образом, верность в любви делает её крепкой, приносящей счастье и радость. А измена-это всегда предательство. Именно об этом писали классики в своих произведениях, будто подчёркивали, что счастье нуждается в верности.
дед плохой петька норм (дальше не знаю ихвеняюсь)