Ваню Солнцева нашли разведчики, которые возвращались с задания, после чего он попал к ним в артиллерийскую батарею. Капитан Енакиев решил отправить мальчика в тыл, Ваня, узнав об этом, разочаровался. Мальчик устроил побег, после чего был поселен у разведчиков. Близится бой с немцами; мы узнаем, что Енакиев хочет усыновить Ваню; немцы окружили пехотные части, первому взводу отдан приказ прикрыть фланги пехоты. Енакиев понимает, что Ваня Солнцев находится в этом взводе, и идет на хитрость, чтобы увести мальчика с территории боя. В итоге все, кто были во взводе, погибли (капитан тоже), а Ваня остался жив; по Енакиева мальчика отвезли на учебу в суворовское училище и позаботились о нем.
Объяснение:
В повести «Сын Полка» Катаев описывает историю простого крестьянского мальчика, Вани Солнцева, у которого война отобрала родной дом и семью. Однако тяжелые испытания только закалили дух Вани, а среди солдат он находит свою вторую семью. Автор показывает храбрость, смелость и выдержку мальчика даже в самых трудных ситуациях.
Повесть «Сын Полка» была дважды экранизирована, а также поставлена на сцене театра юного зрителя в Ленинграде.
Рекомендуем не останавливаться на кратком пересказе «Сына полка», а прочесть книгу полностью.
Але деякі мистецтвознавці (наприклад, Даніель Вільденштейн) схиляються до версії, що авторське датування було зроблено пізніше (під час продажу) і є помилковим, а насправді картина була створена у 1873 або в січні 1874 року з вікна готелю.[2]
Уперше картина «Враження. Схід сонця» експонувалася на першій виставці «Анонімної кооперативної спілки художників, скульпторів і граверів» («першій виставці імпресіоністів»), яка проходила з 15 квітня по 15 травня 1874 року в ательє фотографа Надара.
Назва «Враження. Схід сонця» з’явилася в останній момент перед виставкою, коли журналіст Едмон Ренуар, брат П'єра-Огюста Ренуара, який складав каталог виставки, попросив придумати більш оригінальну назву, ніж, наприклад, «Вид на гавань Гавра».[3]
Після виставки картину купує за 800 франків підприємець Ернест Ошад. Після банкрутства Ошада у 1878 році його колекцію розпродають з аукціону. За 210 франків «Враження» купує лікар Жорж Белліо. У 1957 році дочка Белліо Вікторина Доноп де Монші подарувала колекцію, яку успадкувала від свого батька, музею Мармоттан.
Картина була викрадена з музею разом з чотирма іншими полотнами Моне і двома Ренуара, але була знайдена у 1990 році. З 1991 року картина повернена в експозицію музею.[4] У роботі «Враження. Схід сонця» Моне не намагається відтворити дійсність, наслідувати природу, а прагне передати своє власне враження від неї. З точки зору академічного живопису картина груба і неохайна, фігури ледь намічені. Моне демонструє колористичний взаємозв’язок синьої води та сходу, яскраві рефлекси на вранішнім морі.