Відповідь:
Пояснення:
У повісті Івана Франка "Захар Беркут" відтворено події XIIІ—XIV століть. На її сторінках ми знаходимо образи тих, хто захищав, а також тих, хто зраджував землю.
На початку твору читач дізнається, що син громадського ватажка Захара Беркута Максим потрапив у ворожий полон. Він бився мужньо, увесь був облитий кров'ю ворогів. Максима взяли силою й підступом, закували його в залізні пута. Захарові Беркуту важко було повірити в це.
Героїчному Максимові в повісті протиставлений Тугар Вовк — зрадник рідного краю, який пішов служити монголам Саме ця заможна людина гірша за будь-якого ворога. Навіть дочка Тугара Вовка Мирослава, усвідомивши це, не підтримує батька. Дівчина допомагає тухольцям в їх справедливій боротьбі. Мирослава навіть відмовляється називатися боярською дочкою, кажучи: "Тепер я не можу вважати його батьком, бо не хочу зраджувати свого краю". Симпатію в читача викликає й поведінка Мирослави в монгольському таборі. Заради кохання до Максима дівчина готова на самопожертву. Боярська дочка намагається підтримати в Максимові віру в життя, вселити в нього надію на визволення. З гордістю повідомляє Мирослава, що вона внесла свою частку в підготовку розгрому загарбників, порадивши виготовити смертоносну зброю.
ответ:
не тут я нисчем не