1635 Жан-Батист Поклен (Мольєр) вступає в Клермонський колеж (нині ліцей Людовика Великого).
1639 Жан-Батист Поклен закінчує навчання ж в Клермонському коледжі.
1640 Жан-Батист Поклен вивчає право і отримує звання адвоката.
1643 Він відмовляється від посади королівського шпалерника і відкрив «Блискучий театр» в Парижі. Театр проіснував всього два роки і зазнав фінансовий крах
1645 Мольєр за борги потрапляє на кілька днів до в’язниці Шатле. Ті з акторів, хто не покинув Мольєра, виїжджають разом з ним в провінцію і приєднуються до бродячого трупі Дюфрена, якій протегує герцог д’Епернон. Він їздить зі спектаклями по всій країні цілих 12 років, трупа постає популярної
1662 трупа Мольєра і їхні італійські колеги переїхали в театр Пале-Рояль. В цьому ж році Мольєр одружився на Арманде Бежар, яка була на 20 років молодше нього.
1658-1673 Мольер пише найпопулярніші свої твори: «Смішні модниці», «Уявний рогоносець», «Міщанин у дворянстві», «Дон Жуан, або Кам’яний гість», «Тартюф» (п’єса була заборонена довгий час), «Мізантроп», «Уявний хворий». Його п’єси нещадно висміюють пороки людей: жадібність, лицемірство, святенництво.
1666 Відносини Мольєра і Арманди погіршилися настільки, що подружжя вирішує жити окремо.
1672 Здоров’я Мольєра погіршується.
1673 Жан-Батист Мольєр помер після спектаклю «Уявний хворий», в якому грав головну роль
Объяснение:
Я миновал закат багряный,
Ряды строений миновал,
Вступил в обманы и туманы, —
4Огнями мне сверкнул вокзал...
Я сдавлен давкой человечьей,
Едва не оттеснен назад...
И вот — ее глаза и плечи,
8И черных перьев водопад...
Проходит в час определенный,
За нею — карлик, шлейф влача...
И я смотрю вослед, влюбленный,
12Как пленный раб — на палача...
Она проходит — и не взглянет,
Пренебрежением казня...
И только карлик не устанет
16Глядеть с усмешкой на меня.