Оповідання «Останній дюйм» захоплює нас не так збігом дивовижних обставин, як своїм внутрішнім драматизмом. Герой, пілот, береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні й болісні переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб за будь-яку ціну врятувати сина, а головне — зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой «останній дюйм», який відділяв його від власної дитини.
Деві — десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батько — стороння людина, «різка й небагатослівна». Хлопчик гостро відчував свою самотність і непокоївся, що з ним станеться, якщо батько так ніколи й не випливе з морської глибини.
Поранення Бена змушує хлопчика забути про свої невеселі думки і серйозно поставитися до того, що сталося. Уперше Бен придивляється до сина і думає: «Він, здається, хлопець розвинутий». Так, цей хлопчина «був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невимовний характер». Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Якщо він загине, Деві залишиться сам, і його не скоро знайдуть у цій пустелі, а може, взагалі не знайдуть.
У вирішальну мить Деві зосереджений, уважний. Він мусить виконати роботу дорослого чоловіка. Здасться, він і сам подорослішав. У нього з’явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька. Так, справді, у житті не раз настають або залишаються останні дюйми, та найголовніше, що у Бена тепер є ціле життя, яке подарував йому син.
Тема відповідальності є однією з найважливіших в оповіданні, бо людина — творець своєї долі. Письменник підкреслює, що людина — досконалий витвір природи і мусить бути достойна того місця, котре займає в ній.
Не следует путать город (коммуну) Брюссель (нидерл. Stad Brussel, фр. Ville de Bruxelles, Bruxelles-ville) с Брюссельским сельским регионом.
Вместе с другими 18 коммунами город Брюссель образует Брюссельский столичный регион, фактически являющийся единым городом с населением почти в два миллиона человек, хотя население коммуны Брюссель составляет примерно 150 тыс. человек. Обычно название «Брюссель» распространяют на весь округ.
Название города происходит от слов bruoc (старонидерл., «болото») и sella (старонид., «поселение») и обозначает буквально «селение на болоте».
По легенде, Брюссель был основан в VI векесвятым Гагериком (или Сен-Жери). Однако первое упоминание о селении Bruocsella встречается лишь в 996 году в грамотеОттона Великого. С 977 по 979 годы герцог Нижней Лотарингии Карл I построилкрепость и часовню на острове на рекеСенне, что стало первым шагом в развитии города. Собор был посвящён святой Гудуле, покровительнице Бельгии. В XI веке была сооружена первая городская стена.
В 1430 году герцог Бургундский Филипп III Добрый наследует герцогство Брабант и делает Брюссель столицей Бургундии. В это время идет строительство ратуши и первых зданий на Гранд-плас. Происходит расцвет экономики, скульпторы, ковровщики и ювелиры обосновываются в городе. В том числе художники Питер-Старший Брейгель иРогир ван дер Вейден находят в Брюсселе пристанище. В 1477 году внучка Филиппа Доброго, Мария Бургундская, выходит замуж за будущего императора Священной Римской империи Максимилиана I, за счёт чегоБрабант переходит под правлениеГабсбургов. Их дочь Маргарита Австрийскаявременно переносит резиденцию в Мехелен, но после 1531 года Брюссель вновь становится столицей Бургундии.
Геркулес Сегерс. Вид Брюсселя, 1625
После смерти Карла V во время правления его сына Филиппа II большая часть современной Бельгии становится частьюЮжных Нидерландов. При Филиппе происходит восстание против испанских правителей, в том числе под предводительством графа Эгмонта и графа Горна, которые были публично казнены. Во время правления испанца Фернандо Альварес де Толедо были жестоко преследуемы протестанты. Репрессиипривели к тому, что город начала покидать интеллектуальная элита (в основном бежали в Амстердам), что в свою очередь привело к экономическому упадку Брюсселя.