1. Неотрицательные числа - это положительные числа и ноль.
2.Неположительные числа - это отрицательные числа и ноль.
3. Противоположные числа - это числа модуль которых равен.
4. Модуль - это расстояние от начала отсчёта до точки координатной прямой, соответствующей этому числу. Точкой отсчёта в случае арифметики является ноль.
5. Только неотрицательные значения.
6. Из двух отрицательных чисел, меньшим является число, модуль которого больше.
7. Из двух положительных чисел, большим является число, модуль которого больше.
8. Любое неположительное число всегда будет меньше положительного.
9. Если два числа имеют одинаковый знак, мы складываем их модули, и ставим коэффициент суммы будет либо положительным, либо отрицательным, в зависимости от двух одинаковых знаков в начале.
10. Если два числа имеют разные знаки, то ставят знак того слагаемого, модуль которого больше, и от большего по модулю числа вычитают меньшее.
11. При сложении двух противоположных чисел всегда будет получаться ноль.
12. При умножении чисел с одинаковыми знаками всегда будет получаться неотрицательное число.
13. При умножении чисел с разными знаками всегда будет получаться неположительное число.
14. Коэффициент в математике это числовой множитель.
15. Если перед скобками стоит знак "+", то можно опустить скобки и этот знак "+", сохранив знаки слагаемых, стоящих в скобках. Если первое слагаемое в скобках записано без знака, то его надо записать со знаком "+".
Чтобы раскрыть скобки, перед которыми стоит знак "", надо заменить этот знак на "+", поменяв знаки всех слагаемых в скобках на противоположные, а потом раскрыть скобки.
16. Подобные слагаемые – это слагаемые, которые имеют одинаковую буквенную часть.
Для того чтобы привести подобные слагаемые, надо: 1) сложить коэффициенты подобных слагаемых; 2) результат умножить на общую буквенную часть; 3) Упростить выражения.
переместительный закон сложения
17. 1. От перемены мест слагаемых сумма не меняется.
сочетательный закон сложения
2. Значение суммы не зависит от того, как сгруппированы слагаемые, т. е.
чтобы прибавить к числу сумму двух чисел, можно сначала прибавить первое слагаемое, а потом к полученной сумме прибавить второе слагаемое.
переместительный закон умножения
3. От перемены мест множителей произведение не меняется.
сочетательный закон умножения
4. Значение произведения не зависит от того, как сгруппированы множители, т. е.
чтобы произведение двух множителей умножить на третий множитель, можно первый множитель умножить на произведение второго и третьего множителей.
распределительный закон умножения
5. Чтобы сумму умножить на число, можно умножить на это число каждое из слагаемых, а затем сложить полученные произведения.
василь острозький був молодшим сином князя костянтина острозького (старший — ілля) від другого шлюбу з князівною олександрою семенівною слуцькою. походив з роду острозьких — найбагатшого і найвпливовішого князівського роду тодішніх білорусі та україни xvi — початку xvii століття. серед його предків генеалогічна традиція кінця xvi — початку xvii століття називає руса і давньоруських князів — рюрика, володимира святославича, ярослава мудрого та данила галицького.
після смерті батька в 1530 році виховувався матір'ю в турові. молодим дістав гарну освіту, про що свідчить його листування та промови в сенаті. після смерті в 1539 році старшого брата іллі вступив у багаторічну боротьбу за батьківську спадщину, що тривала аж до 1574 року.
з середини 1540-х років в офіційних документах василь острозький починає іменуватися батьковим ім'ям — костянтин. залишившись фактично єдиним спадкоємцем свого багатого батька, отримав у володіння величезні маєтності на волині, київщині, поділлі та галичині, які давали щорічно прибуток понад 1 мільйон злотих. костянтин василь острозький володів також значними земельними маєтками в угорщині та чехії.
у 18 років (1543—1544) розпочав військову службу під керівництвом маршалка волинської землі князя федора санґушка. політичну кар'єру почав 1550 року, отримавши від великого князя литовського посаду старости володимирського і маршалка волинського. найкращий захисник від татарських нападів після смерті батька[3].
в 1559 році к. в. острозький став воєводою київським, що значно сприяло посиленню його впливу на політичне життя україни. не прагнучи військової слави, проводив енергійну колонізаторську політику в порубіжних землях київщини та брацлавщини, засновуючи нові міста, замки та слободи. економічна потужність маєтностей княжого роду та його неабиякий політичний вплив швидко робить к. в. острозького «некоронованим королем русі»[4], що проводить відносно незалежну політику в руських землях. у 1560-х роках к. в. острозький виступав за рівноправне входження русі до складу державного утворення речі посполитої.
1569 року став сенатором. був фактичним провідником русі-україни під час люблінської унії 1569 року, підписав її[3].
1572 року згасла династія ягеллонів — к. в. острозький в 1573—1574 роках був одним з можливих кандидатів на польський престол, чию кандидатуру підтримувала і османська імперія (цьому завадило те, що вважався «вождем схизматиків»), згодом і на московський — після смерті останнього рюриковича царя федора i івановича, в 1598 через спорідненість з московськими рюриковичами.
в 1574 році переніс князівську резиденцію з дубна до острога, де розпочалася перебудова острозького замку під керівництвом італійського архітектора п'єтро сперендіо.
у вересні 1574 року мав суперечку з юрієм язловецьким[5].
1579 року замок і місто чернігів намагались здобути частини війська короля стефана баторія під командуванням князів к. в. острозького та михайла вишневецького. взяти не змогли, тому підпалили[6].
15 (18) жовтня 1592 року отримав свідоцтво сейму щодо попередження ним урядників речі посполитої про упадок та руйнування укріплень києва, білої церкви, зокрема, що замки в містах знаходяться «у вкрай незадовільному стані»[7].
1594 року зять христофор перун радзивілл подав позов на нього від імені дружини та свого старшого сина через різні погляди на спадок, який задовільнив земський суд у слонімі. перед її розглядом в коронному трибуналі 24 серпня 1594 року уклав з тестем угоду, за якою радзивілли отримували, зокрема, глуськ, тернопіль, права на копись[8].
у латинській катедрі тарнува коштом князя к. в. острозького було встановлено наприкінці xvi ст. виготовлений скульптором паллавіні надгробок батьку янові-аморові (верхній ярус) та сину янові криштофові (нижній) тарновським[9].