Управлінню конфліктом повинна передувати стадія його діагностики, тобто визначення основних складових конфлікту, причин, що його породили. При проведенні діагностики конфлікту достатньо складним є виявлення суб'єктів конфлікту, їх потреб, що торкнулися, інтересів, побоювань, причин конфліктної взаємодії.
Для виявлення причин конфлікту можливо використовувати метод картографії конфлікту, суть якого полягає в графічному відображенні складових конфлікту, в послідовному аналізі поведінки учасників конфліктної взаємодії, у формулюванні основної проблеми, потреб і побоювань учасників в усунення причин, що призвели до конфлікту. Цей метод розроблений X. Корнеліусом і Ш. Фейром. Картографія конфлікту складається з декількох етапів. Перший етап картографії конфлікту — фіксування конфліктної проблеми. На першому етапі проблема описується у загальних рисах, визначається предмет конфлікту. Якщо, наприклад, йдеться про неузгодженість в роботі, про те, що хтось працює гірше за інших, то проблему можна відобразити як "розподіл навантаження". Якщо конфлікт виник через відсутність довіри між особою і групою, то проблему можна виразити як "взаємостосунки". На даному етапі важливо визначити саму природу конфлікту і неважливо, що це не повністю відображає суть проблеми. Не слід визначати проблему у формі двоякого вибору протилежностей "так чи ні", додільно залишити можливість знаходження нових і оригінальних рішень.
Другий етап — визначення головних учасників конфлікту. Участь в конфлікті може бути різною. Відповідно до цього виділяють таких учасників:
* опонент — учасник конфлікту, який вважає свої інтереси неузгодженими з інтересами іншого;
* противник — опонент, який прагне реалізувати свої інтереси за рахунок нейтралізації інтересів іншого;
* агресор — противник, який виявляє агресивність, намагається причинити іншому зло;
• посередник-учасник — його завдання до ліквідувати конфлікт;
• арбітр — учасник, мета якого проаналізувати конфлікт і дати рекомендації щодо його ліквідації;
• ворог-противник — його мета — знищити противника (фізично чи морально, соціально).
Крім цього є ще ті, хто співчуває, і ті, хто засуджує дії певної сторони в даному конфлікті. На другому етапі виявляються головні учасники (суб'єкти) конфлікту. В список можна внести окремих осіб або цілі команди, відділи, групи, організації. Залучених у конфлікт людей, що мають спільні інтереси в конфлікті, можна об'єднати в групи.
Скубанью было связано творчество известного писателя, автора книг "нравы растеряевой улицы", "власть земли" и многих других, г.и. успенского (1842-1902 впервые побывавшего здесь проездом в 1882 г., направляясь в баку и тифлис. затем в 1885 г. - тоже проездом во владикавказ. в 1886 г. он совершил специальную поездку в кубанскую область и черноморский округ, двигаясь из ростова-на-дону в тихорецкую, екатеринодар, новороссийск, темрюк. в своих очерках "люди всякого звания" г.успенский писал, что, несмотря на то что поездка его "была поспешна и непродолжительна, разнообразие впечатлений, мест и всякого звания людей было настолько обильно", что он "не мог и пожелать ничего большего". "нигде, думается мне, - подчеркивал писатель, - не скопилось так много, как на кавказе, явлений жизни данной минуты, рисующих наши порядки, отношения и настроения, и нигде нет такого разнообразия местных условий, способствующих, чтобы разные порядки, вовсе одни на другие непохожие, уживались почти рядом друг с другом. то, что в россии надобно изучать по отдельным областям великороссии, малороссии, волыни или казанской татарщины, - все это можно видеть здесь как бы в образчиках, сгруппированных на незначительных пространствах места, точно в музее". резкие социальные контрасты отразил в своих произведениях м. горький , побывавший на кубани не один раз . в рассказах "мой спутник", "два босяка", "чужие люди", "дед архип и ленька", "женщина" и др. отражены непосредственные наблюдения автора над жизнью в кубанских станицах, в одной из которых он сам нанялся на работу к богатому казаку молотить хлеб и где стал свидетелем гибели товарища по работе, ставшего жертвой машинной уборки зерна. в новороссийске побывал писатель а.п. чехов (1860-1904 первую же свою поездку в наш край чехов совершает в июле 1888 г., путешествуя вдоль черного моря, начиная от новороссийска. впечатления от увиденного позднее нашли отражение в повести "дуэль". в последующем а.п. чехов неоднократно бывал на кубани(4 раза), встречаясь с "городом будущего" - новороссийском. в новороссийске с 1885 г. жил и работал секретарем местной таможни брат чехова, александр павлович (1855— 1913 тоже писатель. здесь он приобрел участок земли и построил свой дом. в редкие перерывы между служебными и хозяйственными делами он продолжает творить. к январю 1886 г. у него уже было заготовлено восемнадцать рассказов и по совету младшего брата новороссийский таможенник приступил к созданию книга. "пишу теперь ревностно и сознательно большую вещь, - сообщает он антону павловичу, - обдумываю каждую строку, и дело подвигается поэтому медленно. пишу я "город будущего" и копирую новороссийск, излагая свои наблюдения и впечатления, почерпнутые на " тесно были связаны жизнь и творчество с черноморским побережьем кубани писателя и публициста в.г. короленко (1853-1921 в джанхоте, недалеко от земельного участка и дома ф.а .щербины, он построил дачу для своего больного брата иллариона и начиная с 1900 г. почти ежегодно сам со своей семьей посещал это красивое место. здесь он написал очерк о жизни уральских казаков ("у казаков", 1901 рассказы «постройка дома» и «ушел! », переписал повесть «без языка» в 1964 г. по инициативе геленджикского -краеведческого музея в джанхоте был открыт мемориально- музей писателя. с в.г. короленко был дружен писатель-публицист с.и. васюков (1854-1908 который в 1903 г. приобрел на черноморском побережье кавказа (в архипо-осиповке) свое имение, в нескольких десятках километров от джанхота здесь он подготовил свои книги "край гордой красоты", "типы и характеры. кавказское черноморское побережье", на первую из которых дал отзыв в.г.короленко, отметивший, что "край гордой красоты" издан прекрасно и привлечет в черноморскую губернию туристов. жизнь писателя трагически оборвалась в 1908 г., он был убит бандитами, напавшими на него в архипо – осиповке, и похоронен на местном кладбище. в разное время около двадцати лет прожил на кубани и в черноморье писатель ф.в. гладков (1883-1958 свою творческую жизнь он начал сравнительно рано: ещё учась в екатеринодарском шестиклассном училище, писал свои рассказы и затем печатал их в "кубанских областных ведомостях" (1900-1902 самым известным его произведением является роман "цемент", написанный уже в годы гражданской войны. на кубани ф.в.гладков был редактором городской газеты «красное черноморье» и организатором местной системы народного образования в новороссийске. в 1921 года переселился в москву, где в 1923 году вошёл в пролетарское писательское объединение «кузница». образ кубани в второй половины xix века – это образ богатой и плодородной земли, бурно развивающейся окраины россии.здесь резкие контрасты между бедностью и богатством, всевластие хозяев и бесправие работниковздесь воля и зажиточность соседствуют с социальной несправедливостью
Управлінню конфліктом повинна передувати стадія його діагностики, тобто визначення основних складових конфлікту, причин, що його породили. При проведенні діагностики конфлікту достатньо складним є виявлення суб'єктів конфлікту, їх потреб, що торкнулися, інтересів, побоювань, причин конфліктної взаємодії.
Для виявлення причин конфлікту можливо використовувати метод картографії конфлікту, суть якого полягає в графічному відображенні складових конфлікту, в послідовному аналізі поведінки учасників конфліктної взаємодії, у формулюванні основної проблеми, потреб і побоювань учасників в усунення причин, що призвели до конфлікту. Цей метод розроблений X. Корнеліусом і Ш. Фейром. Картографія конфлікту складається з декількох етапів. Перший етап картографії конфлікту — фіксування конфліктної проблеми. На першому етапі проблема описується у загальних рисах, визначається предмет конфлікту. Якщо, наприклад, йдеться про неузгодженість в роботі, про те, що хтось працює гірше за інших, то проблему можна відобразити як "розподіл навантаження". Якщо конфлікт виник через відсутність довіри між особою і групою, то проблему можна виразити як "взаємостосунки". На даному етапі важливо визначити саму природу конфлікту і неважливо, що це не повністю відображає суть проблеми. Не слід визначати проблему у формі двоякого вибору протилежностей "так чи ні", додільно залишити можливість знаходження нових і оригінальних рішень.
Другий етап — визначення головних учасників конфлікту. Участь в конфлікті може бути різною. Відповідно до цього виділяють таких учасників:
* опонент — учасник конфлікту, який вважає свої інтереси неузгодженими з інтересами іншого;
* противник — опонент, який прагне реалізувати свої інтереси за рахунок нейтралізації інтересів іншого;
* агресор — противник, який виявляє агресивність, намагається причинити іншому зло;
• посередник-учасник — його завдання до ліквідувати конфлікт;
• арбітр — учасник, мета якого проаналізувати конфлікт і дати рекомендації щодо його ліквідації;
• ворог-противник — його мета — знищити противника (фізично чи морально, соціально).
Крім цього є ще ті, хто співчуває, і ті, хто засуджує дії певної сторони в даному конфлікті. На другому етапі виявляються головні учасники (суб'єкти) конфлікту. В список можна внести окремих осіб або цілі команди, відділи, групи, організації. Залучених у конфлікт людей, що мають спільні інтереси в конфлікті, можна об'єднати в групи.