До появления «Повести временных лет» на Руси существовали другие сборники сочинений и исторические записки, составляли которые в основном монахи. Однако все эти записи носили локальный характер и не могли представить полную историю жизни Руси. Идея создания единой летописи принадлежит монаху Нестору, жившему и работавшему в Киево-Печерском монастыре на стыке 11-го и 12-го вв.
Среди ученых существуют некоторые расхождения по поводу истории написания повести. Согласно общепринятой теории, летопись была написана Нестором в Киеве. В основу первоначальной редакции легли ранние исторические записи, легенды, фольклорные рассказы, поучения и записи монахов. После написания Нестор и другие монахи несколько раз перерабатывали летопись, а позднее сам автор добавил в нее христианскую идеологию, и уже эта редакция считалась окончательной. Что касается даты создания летописи, то ученые называют две даты - 1037 и 1110 гг.
Летопись, составленная Нестором, считается первой русской летописью, а ее автор - первым летописцем. К сожалению, до наших дней не дошло древних редакций, самый ранний вариант, который существует сегодня, датируется 14-м в.
Пошаговое объяснение:
У кінці IX ст. рівень державної організованості східних слов'ян все ще був низьким, частина племен не входила до племінних об'єднань, або охоплювалася ними частково. Існували невеликі держави або напівдержавні племінні княжіння. У той самий час процес державотворення в Європі розширювався. Зокрема, германські племена боролися за об'єднання і створили державу Карла I Великого, у VII ст. виникає Болгарська, в Х ст. Польська, Чеська, Угорська та ін. Цей процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян. Провідну роль у становленні Русі відіграло Полянське князівство з центром у Києві.
Слов'янські племена, в яких відбувалося майнове розшарування, виділилася керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б усі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій 882 року, злиття Новгородського[19] і Київського князівств у єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом усіх східнослов'янських племен у єдину державу — могутню Давньоруську державу.
Подробнее - на - кінці IX ст. рівень державної організованості східних слов'ян все ще був низьким, частина племен не входила до племінних об'єднань, або охоплювалася ними частково. Існували невеликі держави або напівдержавні племінні княжіння. У той самий час процес державотворення в Європі розширювався. Зокрема, германські племена боролися за об'єднання і створили державу Карла I Великого, у VII ст. виникає Болгарська, в Х ст. Польська, Чеська, Угорська та ін. Цей процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян. Провідну роль у становленні Русі відіграло Полянське князівство з центром у Києві.
Слов'янські племена, в яких відбувалося майнове розшарування, виділилася керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б усі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій 882 року, злиття Новгородського[19] і Київського князівств у єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом усіх східнослов'янських племен у єдину державу — могутню Давньоруську державу.
Подробнее - на -
ответ:да, всё правильно, делится нацело на 2
Пошаговое объяснение: