«Айвенго» - це історичний роман. Але вивчати по ньому історію, мабуть, не слід. Цей роман є відтворенням пам'яті про події, а не самих подій. А спогади завжди якоюсь мірою викривлені. І з цим нічого не вдієш.
Через те навіть справжні історичні особи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад. Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та його весела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що й казати.
Цікаво гати за розмаїттям подій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить в батьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби — як колись Одіссея. Повертається без почту і пишноти законний король, владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагається кохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полон свого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували.
Ось на такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, але так треба для того, щоб читач змії пристати на той чи інший бік. І ми, знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію у інтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники.
Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний. Річард Левине Серце — справжній герой і король усіх англійців. Навіть тих, хто тихесенько ласує дичиною у заповідних лісах. Усе найкраще,втілено в ньому. А протистоїть йому рідний брат, який не любить свого народу та боїться його. Джон постає як іноземець, якому потрібні лише здобич і влада.
Хрестоносець Айвенго, який все зробив для визволення Святого Гроба і захисту свого сюзерена, протистоїть храмовнику, для якого нема нічого святого, крім його власних бажань та багатства. Можна продовжити це співставлення, але, мабуть, досить. Краще сказати, що ці люди за будь-яких умов не зможуть домовитися. Як вода і вогонь.
Саме тому їхня війна буде жорстокою. Перший час перевагу матимуть темні сили. Так завжди буває. Вони перші завдають удару у вигідний для них час. Жодні моральні правила їм не заважають. Але зло завжди обертається проти того, хто його скоїв.
Так сталося і в романі Вальтера Скотта. Як завжди у пригодницьких романах, порок має бути покараний ще за життя добрих героїв. Тоді читач сам, можливо, повстане проти чла, із яким кожний із нас зіштовхується у житті. Проте це вже інша пригода й інша історія.
Человек живет в обществе. Здесь он с ранних лет воспитывается и учится. В своей жизни он встречается с многими людьми. Это его знакомые по учебе, по работе, люди, с которыми он встречается во время путешествий или отдыха. Но не все из них становятся хорошими друзьями. Каким же должен быть настоящий товарищ? С моей точки зрения, настоящий друг — это, во-первых, человек, который тебя понимает. С ним всегда можно поделиться самыми сокровенными мыслями. При этом он не будет над тобой подшучивать, а терпеливо и с пониманием выслушает. А если ситуация трудная или проблемная, сможет дать хороший совет. Настоящий друг должен быть верным. Все наши тайны и секреты должны оставаться между нами. Человек, которому доверяешь, никогда не посмеет оклеветать или предать тебя. Он, наоборот, поддержит и подаст руку в трудную минуту. С другой стороны, настоящий друг — это всегда хороший собеседник. Важно, чтобы у товарищей были общие интересы. Когда человек чем-то увлечен, он очень много об этом читает дополнительно, у него всегда есть желание с кем-то поделиться своими новыми знаниями. Этим человеком и является близкий друг. С ним можно обсудить интересную книгу, фильм или спектакль, обменяться журналами или дисками. Настоящий друг — это и надежный спутник. С ним всегда интересно куда-либо путешествовать. Например, отправиться на выставку, концерт или в кино. Интересно с другом ходить в поход. На него всегда можно положиться и быть уверенным в том, что все трудности мы будем преодолевать вместе. Настоящий друг не будет ждать, когда ты за него выполнишь какую-либо работу. Он предпочитает работать на равных. Поэтому с ним интересно что-то мастерить и конструировать, придумывать какие-то проекты и создавать поделки. В игре настоящий друг — незаменимый партнер. Он должен быть интересным затейником и справедливым судьей. Именно игра всегда может показать, какой ты на самом деле товарищ. В игре нельзя хитрить, обманывать, а нужно уметь настойчиво идти к победе и достойно переживать поражение. Поэтому настоящий друг не будет хвастаться своими достижениями, а наоборот и товарищу достичь хороших результатов.
Через те навіть справжні історичні особи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад. Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та його весела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що й казати.
Цікаво гати за розмаїттям подій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить в батьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби — як колись Одіссея. Повертається без почту і пишноти законний король, владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагається кохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полон свого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували.
Ось на такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, але так треба для того, щоб читач змії пристати на той чи інший бік. І ми, знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію у інтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники.
Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний.
Річард Левине Серце — справжній герой і король усіх англійців. Навіть тих, хто тихесенько ласує дичиною у заповідних лісах. Усе найкраще,втілено в ньому. А протистоїть йому рідний брат, який не любить свого народу та боїться його. Джон постає як іноземець, якому потрібні лише здобич і влада.
Хрестоносець Айвенго, який все зробив для визволення Святого Гроба і захисту свого сюзерена, протистоїть храмовнику, для якого нема нічого святого, крім його власних бажань та багатства.
Можна продовжити це співставлення, але, мабуть, досить. Краще сказати, що ці люди за будь-яких умов не зможуть домовитися. Як вода і вогонь.
Саме тому їхня війна буде жорстокою. Перший час перевагу матимуть темні сили. Так завжди буває. Вони перші завдають удару у вигідний для них час. Жодні моральні правила їм не заважають. Але зло завжди обертається проти того, хто його скоїв.
Так сталося і в романі Вальтера Скотта.
Як завжди у пригодницьких романах, порок має бути покараний ще за життя добрих героїв. Тоді читач сам, можливо, повстане проти чла, із яким кожний із нас зіштовхується у житті. Проте це вже інша пригода й інша історія.