Перед Гамлетом мир з’являється як «дикий сад, що заріс бур’яном», у якому зріє все, що в природі є дурного й грубого. Причина такого світосприймання полягає в тім, що йому відкрилося «всесвітнє» по масштабі зло: «марні всі мені здаються справи на цьому світлі»; «з людей мене не радує жоден».Які причини цього зла, поразившего сучасне Шекспірові суспільство? На його думку, дійсність вносила в людину « псую»: його природа ставала «хворий». Перекручення людської природи приводило до порушення соціальної гармонії, до суспільного хаосу. Особисті відносини більше не існують поза соціумом, за межами соціальної відповідальності. Особисте й суспільне взаимопроникают. Один з найбільших гріхів людини – прагнення до величі, славі, владі, багатству. Ці «порочні чесноти» породжують у людині хитрість, безсердечність, лестощі, підступництво, віроломство, жорстокість, гординю, презирство до нижчестоящого. Під променями слави й багатства випаровуються всі християнські чесноти й кам’яніє людське серцеЯскравий образ людини, чия природа перекручена, — король датський Клавдій. Про злочин короля стає відомо з оповідання Примари. Символічно, що всі підступи властолюбного й віроломного братовбивці розкриває дух. Таке світосприймання було характерно для епохи Відродження. Людина в цей час залишався релігійний, найвищими цінностями залишалися християнські чесноти, але середньовічне мракобісся пішло в минуле. Примара хоч і не мав вищу силу, вона перебував «між небом і землею». Однак той факт, що люди земні могли його бачити, чути, розмовляти з ним, зайвий раз свідчила: земна твердінь — усього лише тимчасове пристановище людини. Божественна сила, божественна любов, божественна справедливість, божественне добро всеосяжні й вічні, не подвластни часу. Якщо не людський, то божественний суд рано або пізно оцінить всі діяння особистості й винесе справедливий вирок. Найбільше Примара шкодує, що втратив життя, вінець і королеву, будучи захопленим врасплох: «не сведши рахунків, покликаний був до відповіді під тягарем» своїх недосконалостей
Можно много говорить об «изящном почерке» Моцартовских интонаций, но никакие слова не заменят самой музыки. Слушая фрагмент из третьей части симфонии Моцарта № 40, мы попытались ответить на вопрос, к какой из областей музыки принадлежит эта музыка: к песенной, танцевальной или маршевой? С одной стороны, к танцевальной, т.к. чувствуются поклоны, реверансы; с другой - к маршевой, потому что характер этой музыки торжественный, серьезный.
Если открыть интернет, то мы убедимся, что это - старинный танец менуэт. Танцевальность всегда делится на мужское и женское начало. Здесь, в этой 3-й части, как и в симфонии № 4 Чайковского, предпраздничное состояние.
А)
Б)
В)
Г)
Д)
Пошаговое объяснение:
Вотт