Коллекция приурочена к 250-летию со дня рождения знаменитого русского историка, писателя, публициста Н. М. Карамзина. В нее вошли исследования, очерки и архивные документы, посвященные жизни и деятельности Карамзина, его собственные труды по истории Российского государства, а также отдельные письма.
Деятельность Н. М. Карамзина охватывала многие сферы жизни. Он вошёл в историю как реформатор русского языка, так как первым использовал букву «ё» и обогатил язык большим количеством неологизмов. Литературное творчество Карамзина дало начало новому направлению – сентиментализму, основы которого он утверждал в своих критических статьях.
Замечательна издательская деятельность Н. М. Карамзина. Он был редактором «Московского журнала», «Вестника Европы», издавал первые русские альманахи — «Аглая» и «Аониды». В своих политических статьях издатель обращался с рекомендациями к правительству, указывая на роль просвещения в жизни общества.
Основу самобытности русской культуры Н. М. Карамзин видел в изучении истории. В 1804 году, в должности придворного историографа, он приступил к созданию «Истории государства Российского», над которой работал до конца дней. В первое издание 1816-1817 годов вошли восемь томов «Истории». В 1821, в составе второго издания сочинения, вышел 9-й том, посвященный царствованию Иоанна Грозного, в 1824 — 10-й и 11-й, о Федоре Иоанновиче и Борисе Годунове. Работа над 12-м томом не была завершена.
Всего в коллекции представлено 134 единицы.
Для подготовки коллекции были использованы материалы из фондов Российского государственного исторического архива, Государственного архива Российской Федерации, Российской государственной библиотеки, Московской областной государственной научной библиотека им. Н. К. Крупской, Государственной публичной исторической библиотеки, Научной библиотеки им. М. Горького Санкт-Петербургского государственного университета, Центральной военно-морской библиотеки, Фундаментальной библиотеки Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена, Свердловской областной библиотеки для детей и юношества, Тульской областной универсальной научной библиотеки, Владимирской областной универсальной научной библиотеки, Тамбовской областной универсальной научной библиотеки им. А. С. Пушкина, Федеральной службы охраны Российской Федерации, Детского музея открытки.
Пошаговое объяснение:
Відповідь:
Прометей - це міфічний герой. Його створили ще в Стародавній Греції. Тоді світ навколо був жорстоким, відбувалися постійні війни. Правителі одних держав намагалися завоювати інші народи. І в країнах тирани знущалися зі свого народу. У цей момент людям як ніколи був потрібен захисник, і саме Прометей став ним. Він захотів до людям, вирішив дати їм вогонь, який палав на Олімпі. Вогонь здатен освітлювати все навколо. Титан мав благородне серце, тому допоміг людям. Прометей навчив їх будувати житло, обробляти землю за до тварин, крім того, навчив їх рахувати і писати. Прометей навчав смертних лікуватися цілющим зіллям, знаходити путь по зорях і лету птахів, користуватися щедрими дарами природи. Він став символом свободи, боротьби за краще життя. Вогонь, подарований титаном, полегшив життя первісним людям. Та за це Прометей отримав лише жахливі муки. Кожен народ хоче мати свого Прометея. І ніякий тиран не зумів погасити вогонь боротьби за свободу і кращу долю. Розум Прометея, сила духу, альтруїзм і мужнє страждання заради їхнього щастя завжди хвилюватимуть прийдешні покоління.Ім’я Прометея буквально означає "той, що думає наперед", тобто бачить майбутнє. Образ Прометея знайшов втілення в трагедії Есхіла "Прометей закутий". Прометей не лише бачить майбутнє, а й творить його. Він - великий творець культури людства. Люди оцінили вчинок Прометея. Адже донині пам’ятаємо ми цю давню легенду. Не згас на землі вогонь, подарований Прометеєм. Зараз на згадку про самопожертву мужнього титана люди носять металеві каблучки і перстені з коштовним камінням. Більшість людей задумуються, чи потрібна була така самопожертва, чи вартує навіть найгероїчніший вчинок таких пекельних страждань? Я ж відповім —звичайно. Тому що найвища мета Буття — навчитися підкорювати свої власні потреби суспільним, загальнонародним. Ось чому нас вчить Прометей. Зевс для Прометея не тільки тиран, а й заздрісник, який не може простити титану того, що він викрав для людей небесний вогонь і залишився непохитний. Прометей не тільки не кається, але й кидає виклик громовержцю. Він пишається тим, що зробив людей схожими на себе. Хтось може сказати, що Прометей безсмертний, тому йому було легше зважитись на героїчний вчинок і самопожертву. Це не так, тому що вічні муки страшніші за смерть. А усвідомлення наслідків свого вчинку і невідворотності покарання вимагає найбільшої мужності і самовіддачі для втілення своїх задумів. Також Прометей осмілився протистояти богам і вступитися за знедолених. Він боровся за справедливість, рівність, братерство людей достойних кращої долі, ніж вони мали. Прометей — це борець за свободу і захист людей, один із найшляхетніших міфічних образів світу. Він не просто благодійник, а й мученик заради людства. Тому йому ставлять пам’ятники, часто оспівують у літературі та інших видах мистецтва. Саме таких людей, як Прометей, зараз дуже мало, бажано, щоб їх побільшало. Але трапляються такі люди, що готові віддати життя за свободу свого народу. Одним із таких людей є мій прадід Василь Омелянович Макух. Це було 5 листопада 1968 року напередодні річниці червоної революції. Несподівано Василь Макух здійснив акт самоспалення, облившись бензином. Живий смолоскип палав на Хрещатику, останніми словами Василя Макуха був крик: "Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!". 6-го листопада Василь Макух помер від несумісних з життям опіків. Це був протест проти поневолення українського народу. Прогресивна світова спільнота схиляє голови перед героєм. Ще з юних літ він боровся за свободу України. Його зловили раненько, зачепили гаком за ноги і волокли. Йому відрізали стопу ноги і кинули в табір на знищення і тортури, що його ще більше загартувало. Нікого не видав і не покаявся. Майже десятирічне ув’язнення в таборах Мордовії. У нього була єдина мета — продовжити боротьбу за Україну. Прожив Василь Макух мало, пройшов тернисту дорогу, іншого виду протесту не знайшов. Щастя не зазнав, але має право на пам’ять. Також у всьому світі широко відоме ім’я студента Яна Палаха, який здійснив акт самоспалення у Празі на знак протесту проти окупації Чехословаччини радянськими військами. По смерті Палаха усе суспільство Чехословаччини піднялося на боротьбу з радянськими окупантами. Сьогодні у Чехії Ян Палах є національним героєм, про нього знімають фільми. Його смерть об’єднала чехів і словаків у потужний рух опору. Їх вогонь буде вічно горіти в наших серцях, в нашій пам’яті. Ніхто не в змозі загасити дарунок Прометея. Я думаю, що якби я опинилася в ситуації, коли треба було б зробити героїчний вчинок для людей України, не задумуючись зробила б це. Адже Прометей тому і є вічним образом загальнолюдського значення, що знаходить чисельні застосування в літературах різних народів і часів. А я ще додала б і в житті.
Пошаговое объяснение:
А какие есть произведения?