М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
sumbaeva20161
sumbaeva20161
13.09.2022 11:05 •  Математика

Решите систему уравнений подстановки:
{12х + y = 23
{x — 21y = 23​

👇
Ответ:
superillarion15
superillarion15
13.09.2022
У=23-12х
х-483+252х=23
253х=506
х=2
у=-1
4,7(8 оценок)
Ответ:
bobbygrenn
bobbygrenn
13.09.2022

1)12х+у=23

х-21у=23

2)у=23-12х

х-21=23

3)х-21(23-12х)=23

4)решаем уравнение .х=2

5)подставляем.у=23-12*2=-1

ответ :(х,у)=(2,-1)

Пошаговое объяснение:

в 1 и 2 шаге нужно скобки характерные для системы.

4,4(70 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Милана2345
Милана2345
13.09.2022
Когда-то дирижабли были основным видом воздушного транспорта. Именно их в первой половине ХХ-го века часто использовали для пассажирских перевозок. Впрочем, с течением времени их стали вытеснять самолеты. Однако дирижабли и теперь активно используются людьми и отказываться от них никто не собирается. Diletant.media и «Ростех» рассказывают историю воздухоплавания.

Как все начиналось

Существует версия, что первые дирижабли были спроектированы еще в Древней Греции. Якобы над их созданием думал даже сам Архимед. Как бы то ни было, но никаких подтверждений тому, что в Древней Греции существовало воздухоплавание, у нас нет. Так что родиной дирижабля считается Франция, которую в XVIII-м веке захватила настоящая воздухоплавательная лихорадка. Началось все со знаменитых братьев Жака-Этьенна и Жозефа-Мишеля Монгольфье, которые в 1783-м году совершили первый полет на воздушном шаре. Вскоре изобретатель Жак Сезар Шарль предложил свой проект аэростата, наполненного водородом и гелием.

Существует версия, что первые дирижабли были спроектированы еще в Древней Греции

Следом появились еще несколько проектов, а затем на авансцену вышел Жан-Батист Мёнье — математик и военный, который и считается «отцом» дирижабля. Он создал проект аэростата, который поднимался бы в воздух при трех воздушных винтов. Согласно идеям Мёнье, такой аппарат мог бы достичь высоты в два-три километра. Использовать его ученый предлагал для военных целей, в первую очередь, для разведки. Впрочем, в 1793-м году Мёнье погиб, так и не доводя свой грандиозный проект до ума. Но идеи его не пропали, хотя и канули в лету примерно на полгода. Новый прорыв произошел в 1852-м, когда другой француз Анри Жиффар совершил первый в истории полет на дирижабле.

Сведений о том, сколько времени он продержался в воздухе и какое расстояние сумел преодолеть, не сохранилось. Однако известно, что в основу его проекта легли идеи Мёнье, а сам полет едва не закончился гибелью воздухоплавателя. И все же дирижабли с паровым двигателем не прижились. В следующие два десятилетия подобные полеты совершались редко. В 1901-м году изобретатель Альберто Сантос-Дюмон облетел на дирижабле Эйфелеву башню.

В 1901 году Альберто Сантос-Дюмон облетел на дирижабле Эйфелеву башню

Это событие широко освещалось французскими газетам, причем журналисты подавали его как сенсацию. Век дирижаблей начался чуть позже, когда в воздухоплавание стали внедрять технологию двигателя внутреннего сгорания.

Век дирижаблей 

Толчок к бурному развитию строительства дирижаблей дал немецкий изобретатель Фердинанд фон Цеппелин, имя которого носят самые известные дирижабли первой половины ХХ-го века. Он сконструировал три модели таких аппаратов, но всякий раз их приходилось дорабатывать.

Строительство стоило немалых денег, начиная работу над последним из своих дирижаблей LZ-3. Цеппелин отдал в залог дом, землю и ряд семейных драгоценностей. В случае провала его ждало разорение. Но тут, как раз, его ждал успех. Аппарат LZ-3, совершивший первый полет в 1906-м году, заметили военные, которые сделали Цепеллину крупный заказ. Так, спустя более века, осуществилась идея Мёнье, который хотел использовать дирижабли для нужд военных.
4,8(39 оценок)
Ответ:
korolevalena20
korolevalena20
13.09.2022

рослини-індикатори, або індикаторні рослини - рослини, для яких характерна різко виражена адаптація до певних умов навколишнього середовища. при наявності таких рослин можна якісно або кількісно оцінити умови навколишнього середовища.

рослини-індикатори родючості ґрунтів

повний аналіз ґрунту вимагає багато часу та праці. однак багато особливостей ґрунту, в тому числі і родючість, можна визначити за рослинами-індикаторами, які його ростуть в ньому. так наприклад, про високу родючість свідчать такі рослини: малина, кропива, іван-чай, таволга, снить, чистотіл,
копитняк, кислиця, валеріана.

індикатори помірної (середньої) родючості: медунка, дудник, грушанка, гравілат річковий, вівсяниця лугова, купальниця, вероніка довголиста.

 

про низьку родючість свідчать сфагнові (торф’яні) мохи, наземні лишайники,
котяча лапка, брусниця, журавлина, ситник ниткоподібний, запашний колосок.

байдужі до ґрунтової родючості жовтець їдкий, пастуша сумка. маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.  

рослини-індикатори забезпеченості ґрунту певними елементами

про
високий вміст азоту свідчать рослини-нітрофіли - іван-чай, малина, кропива; на луках і ріллі - розростання пирію, споришу (горця пташиного). при хорошому забезпеченні азотом рослини мають інтенсивно-зелене забарвлення.

навпаки, нестача азоту проявляється блідо-зеленим забарвленням
рослин, зменшенням гіллястості і числа листя.

високу забезпеченість кальцієм показують кальцієфіли: багато бобових (наприклад люцерна серповидна), модрина сибірська.

при нестачі кальцію панують кальцієфоби - рослини кислих ґрунтів: щучка (луговик дернистий), квас,
сфагнум та ін. ці рослини стійкі до шкідливої дії іонів заліза, марганцю, алюмінію.

рослини-індикатори водного режиму ґрунтів

індикаторами різного водного режиму ґрунтів є рослини-гігрофіти, мезофіти, ксерофіти.

вологолюбні рослини (гігрофіти) - мешканці вологих,
іноді ґрунтів: лохина, багно, морошка, білозір, калюжниця, герань лугова, очерет лісовий, шабельник болотний, горець зміїний, м'ята польова, чистець болотний.

рослини досить забезпечених вологою місць, але не сирих і не - мезофіти. це велика частина лугових трав: тимофіївка,
лисохвіст луговий, пирій повзучий, конюшина лучна, горошок мишачий, волошка фрігійська. у лісі це брусниця, костяниця, копитняк, золота різка, плауни.

рослини сухих середовищ (ксерофіти): котяча лапка, нечуйвітер волосистий, ковила пірчаста, мучниця, мітлиця біла, наземні лишайники.

рослини-індикатори глибини залягання ґрунтових вод

встановлення показників глибини залягання ґрунтових вод має значення для уточнення властивостей ґрунтів і для вироблення рекомендацій щодо їх меліорації. для індикації глибини залягання ґрунтових вод можна використовувати групи
видів трав'янистих рослин (індикаторні групи). для лугових ґрунтів виділяється 5 груп індикаторних видів.

крім названих груп рослин, є перехідні види, які можуть виконувати індикаторні функції, наприклад мятлик луговий може бути включений як в першу, так і в другу групи. він вказує
залягання води на глибині від 100 до понад 150 см. хвощ болотний - від 10 до 100 см і калюжниця болотна - від 0 до 50 см.

глибина ґрунтових вод

i. конюшина лучна, подорожник великий, пирій повзучий – більше 150 см.

ii. мітлиця біла, костриця лучна, горошок
мишачий – 100-150 см.

iii. таволга в’язолисна, канаркова трава – 50-100 см.

iv. осока лисяча, осока гостра, куничник лангсдорфа – 10-50 см;

v. осока дерниста, осока пухирчаста – 0-10 см.

рослини-індикатори кислотності ґрунтів

кислотність – одна з характерних властивостей ґрунту лісової зони. підвищена кислотність негативно позначається на рості і розвитку ряду видів рослин. це відбувається через появу в кислих ґрунтах шкідливих для рослин речовин, наприклад розчинного алюмінію або надлишку марганцю. вони порушують
вуглеводний і білковий обмін в рослинах, затримують утворення генеративних органів і призводять до порушення насіннєвого розмноження, а іноді викликають загибель рослин. підвищена кислотність ґрунтів пригнічує життєдіяльність ґрунтових бактерій, що беруть участь в розкладанні органіки і вивільнення
поживних речовин, необхідних рослинам.

4,6(98 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Математика
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ