"Обычай принимать на Руси присягу появился с зарождением регулярного войска и неразрывно связан с понятием чести, верности, доблести, любви к Родине. Русские воины перед битвой с врагом давали клятву сражаться за Святую Русь храбро, самоотверженно, бесстрашно. Верность ей считалась священной. Ритуал принятия присяги также имел марально-психологическую окраску. В старину говорили: "Держись присяги- богатырем будешь". Принял присягу- значит поступил на "государеву службу". И действительно, давший священную клятву Родине ратник не отступал и не сдавался врагу. Нарушение присяги считалось позором"
Известно, что клятву давали воины князя Александра Невского (перед битвой на "Чудском озере"). К сожалению,полного текста клятвы найти не удалось. По всей видимости, ее точный текст (слова) не сохранились. Но исторический смысл известен и сохранился до нашего времени.
Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість наступної боротьби за владу між своїми синами й спробував цьому запобігти. Ярослав Мудрий склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив нову систему успадкування князівських престолів. В основу запропонованої Ярославом Мудрим нової системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським мирним шляхом. Ще за свого життя Ярослав заповідав київські землі старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославові, переяславські — Всеволодові, Володимирсько-Волинські — Ігореві, Смоленські — В’ячеславові.
Нова форма державного правління повинна була зберегти єдність Київської Русі й мирний шлях передачі влади.