Вдоме есть двухкомнатные, трёхкомнатные и четырёхкомнатные квартиры - всего 180 квартир. число двухкомнатных квартир относится к числу четырёхкомнатных как 5: 6, а число трёхкомнатных к числу четырёхкомнатных - как 3: 2. сколько двухкомнатных, трёхкомнатных и четырёхкомнатных квартир в доме?

👇

Ответ:

OLYA332321

07.06.2020

2-ух ком - 5частей
3-х ком -6 частей
4-х ком - 6:3*2=4 части
Пусть Х-одна часть квартир
5х+6х+4х =180
15х=180
х=12 квартир составляет одна часть
12*5=60 двухкомнатных квартир
12*6=72 трехкомнатные квартиры
12*4=48 четырехкомнатных квартир
Проверка: 60+72+48=180 квартир

4,7(79 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

evaIA24102003

07.06.2020

Термін «комп’ютерна залежність» вперше був використаний в 1990 році. Психологи її класифікують, як форму емоційної «наркоманії». Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом.
Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Один хлопець звернувся до психіатрів з проханням надати йому інвалідність через агорафобію (страх перед відкритим простором). Ніяких відхилень у нього не знайшли, але дізналися, що він просто не міг відірватися від улюбленої гри.

Психологи виділяють такі стадії залежності:
Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.
Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди.
Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за до комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі.
Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.

Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор:
Психологічні симптоми:
• Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером;
• Нездатність зупинити роботу за комп’ютером;
• Дедалі більше часу затрачується на комп’ютерні ігри;
• Ігнорування друзів та сім’ї;
• Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером;
• Перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї;

Фізичні симптоми:
• Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців;
• Сухі очі;
• Головні болі (схожі на мігрень);
• Болі у спині;
• Нерегулярне харчування — відсутність апетиту;
• Недотримання гігієни;
• Розлади сну.

Більшість гравців – дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень.
Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.

Не хочеш стати ігроманом, пам’ятай:
Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті.
Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники.
Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмір ігор – це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тут мають бути чуття міри та відповідальності. Згадай народну мудрість: «Що занадто, то нездорово».

4,5(32 оценок)

Ответ:

tanysha29

07.06.2020

Александр III провел множество контрреформ, чем и подвергнул пересмотру предыдущие новшества, а именно реформы. Вот они:
Крупные контрреформы Ал. III:
В 1864 г. началось создание земских учреждений. Это означало
возрождение древнего земства с его идеей народного представительства и
независимыми от центральной власти органами самоуправления. Роль последних
была сведена на нет ещё на исходе XVII в.
Судебная реформа России – наиболее удачное детище отстраненных от
власти реформаторов – не потерпела в это время каких-либо значительных
изменений. Судебные уставы 1864 г. продолжали успешно действовать. Однако
в судопроизводстве по политическим делам гласность ограничивалась:
публикации отчётов о политических процессах запрещались. Из ведения суда
присяжных были изъяты все дела а насильственных действиях против
должностных лиц.
Поскольку студенчество считалось главным источником вольнодумства,
рассадником республиканских и идей и всякого рода смуты, российские
университеты стали одной из первых жертв охранительного курса. Новый
университетский устав 1884 г. упразднял их автономию. Был ликвидирован
университетский суд, запрещены любые студенческие объединения.
Преподаватели, избранные учёными советами, обязательно утверждались в
должности министром просвещения. Всей университетской жизнью теперь
руководил государственный чиновник