Люди давно зіткнулися з обмеженістю своїх фізичних можливостей, тому завжди прагнули компенсувати їх якимись технічними рішеннями. Одним із перших таких рішень стало винаходження важеля. Зараз неможливо хоча б приблизно зрозуміти час та місце першого усвідомленого застосування людиною даного простого механізму. Швидше за все, першим важелем стала палиця, за до якої люди висмикували із землі їстівне коріння або вивертали каміння. Важіль – це жорсткий стрижень, який може вільно повертатися щодо нерухомої точки, яка називається точкою опори. Прикладом важеля можуть бути лом, молоток з розщепом, тачка, мітла. Системою важелів є людське тіло, у якої точками опори служать суглоби. Важіль дав людині можливість виконувати переміщення, не докладаючи іншої сили, крім сили м`язів і ваги свого тіла. Кількість роботи, котра витрачалася на виконання будь-якої дії при цьому не змінювалася: виграш у силі обертався програшем у швидкості – і навпаки. У будь-якому важелі є точки прикладання сил, точка прикладання навантаження, точка опори. Відстань по перпендикуляру, опущеному з точки опори на лінію дії сили, називається плечем сили. Для того, щоб важіль знаходився в рівновазі, необхідна рівність відношення сил на відповідні їм плечі. Залежно від розташування точки опори, точки прикладання навантаження та зусилля існують три види важелів. Виграш у силі важеля дорівнює відношенню відстані від точки застосування сили до відстані від точки прикладеного навантаження до точки опори. У важелі першого роду, що називається «коромислом», опора розташовується між точками прикладання сил. Для його рівноваги необхідно, щоби сили були спрямовані в один бік. Виграш у силі для важеля першого роду більший за одиницю. У важелі другого роду, званому «тачка», обидві сили прикладені з одного боку опори, але відстань від точки опори до точки прикладання сили більша, ніж відстань від точки опори до точки навантаження. Для рівноваги важеля другого роду необхідно, щоб сили були спрямовані у різні боки. Виграш у силі для важеля другого роду
