Роман Л.H. Толстого «Война и мир» — вершинное произведение русской классической литературы. Интересно, что до реформы русской орфографии слово «мир» в названии романа писалось так, что обозначало «общество», а не «перемирие» как альтернативу войне. В произведении изображены масштабные исторические события: целых две войны (союзническая война 1805 года, когда русские войска Австрии в борьбе с Наполеоном, и Отечественная война 1812 года). Военные сцены романа перемежаются с описанием жизни светского общества того времени (салонных бесед, дружеских разговоров, любовных романов и семейных праздников). Важную роль в произведении играют массовые сцены. Они автору развернуть широкую панораму исторических событий. Роман открывается описанием вечера в салоне Анны Павловны Шерер, фрейлины и приближенной императрицы Марии Федоровны. Примечательно, что переводы с французского перемежаются в романс с основным повествованием, которое ведется на русском языке. Парадоксально, но русское дворянство не только говорило, но и думало на французском языке. Основной принцип поведения в этом светском обществе — манерность. Князь Василий говорит «по привычке, как заведенные часы, говоря вещи, которым он и не хотел, чтобы верили». На лице Анны Павловны постоянно держится сдержанная улыбка. Она берется провозглашать Россию Европы, не понимая, на какие жертвы и лишения обрекают страну эти военные действия. С милыми улыбками легко красивыми жестами отправлять людей на смерть. Главное — подчеркнуть самоотверженность и высоту души императора Александра. Светская беседа становится для дворян самоцельной, ее содержание должно быть интеллектуально наполненным, сопровождаться грациозными жестами и принятыми в обществе манерами. О том, как трагично гибнут и жестоко страдают на полях сражений русские солдаты, речь просто не ведется.
Для того чтобы построить график функции, ты должна преобразовать выражение и выразить переменную величину у через х. Получишь у=2/х. Строй график функции по точкам, подставляя поочередно вместо х любое число, кроме нуля. График твой никогда не пройдёт через начало координат, так как в нуле будет разрыв. Так, к примеру, при х=1, у=2/1=2, получаешь точку (1,2), дальше подставляй х=2, у=2/2=1=>(2,1)...и так далее, тоже самое делай только подставляй отрицательные значения для х, к примеру: х=-1/2, у=2*(-2)=-4, следовательно получишь точку (-1/2, -4); Так при х=-1, у=2/(-1)=-2 и так далее, постепенно твоя кривая будет приближаться к осям координат, но никогда не пересечёт ось у. Успехов при построении графика
Наприкінці XIX — початку XX століття театральне мистецтво України переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. Цей розквіт українського театру пов’язаний, не в останню чергу, з драматургією І. Карпенка-Карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи.Українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. Популярними були псевдокомічні п’єси «з народного життя» або історичні драми.І. Карпенко-Карий зміг збагатити літературу видатними п’єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери.Одним із таких творів стала п’єса «Сто тисяч». Драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. Герой «Ста тисяч» — Герасим Калитка. Карпенко — Карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка — це кошель для грошей. Справді, для Герасима гроші — це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. Він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. На початку комедії бачимо Герасима Калитку володарем «кругленького шматочка» у двісті десятин землі. Але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день — Калитчина земля, ішов два — Калитчина… Як він собі уявляє це щастя, у нього «диханіє спирає».Щоб мати гроші на купівлю землі, Герасим Калитка готовий на все. І наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки «губами плямкають». Одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. А дочку видає заміж, не даючи обіцяного посагу. Як буде жити дитина — неважливо. Не хвилюють Герасима й зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. Втратив зуби — зате гроші цілі.Комізм наростає. Хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які «погоріли» на своїх бажаннях. Але йому все замало. Якби одразу ж — і сто тисяч! І тут закономірно з’являється шахрай Невідомий. Жадібна та нерозумна людина — краща здобич для нього. Він пропонує протизаконну аферу — купівлю фальшивих грошей. Герасимові запаморочилося в голові — ось воно багатство, без боротьби та праці. Спочатку він виходить переможцем, обдуривши Невідомого на дві тисячі. Але той має добрий досвід, і Калитка замість ста тисяч отримує різаний папір.Тут, як часто у Карпенка-Карого, п’єса переростає в трагікомедію. Вражений втратою грошей, а внаслідок цього — можливості купити нові землі, Калитка намагається повіситись. Життя людини знову має менший сенс, ніж гроші. Врятований Калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що «пропала земля Смоквинова!».Страшними словами закінчує Карпенко-Карий п’єсу «Сто тисяч». Головний герой кричить: «Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!» Це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров’я, не рідних, не Батьківщину… Усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. Драматург сміється. Але сміх то невеселий, бо якийсь інший Герасим Калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.
