Історія літератури знає чимало випадків, коли твори письменника були дуже популярні за його життя, але минав час, і їх забували майже назавжди. Є й інші приклади: письменника не визнавали сучасники, а справжню цінність його творів відкривали наступні покоління. Образ Дон Кіхота належить до таких образів світової літератури, які називають вічними. У словнику "Літературознавчі терміни”..Сервантес створив образ глибокого загальнолюдського змісту, взірець щирості, душевної доброти, відданості ідеалу, мужності і слабкості, безрозсудливості одночасно. В образі Дон Кіхота узагальнено характерні риси людської природи, які проявляються в усі часи, в різних країнах. А ще вічності саме цьому твору додає присмак гіркоти від усвідомлення нездійсненності високих ідеалів в реальності, яким пронизаний кожний вчинок героя. в образі Дон Кіхота відобразив риси людини доби Відродження. Але водночас образ містить глибокі філософські узагальнення. Такі риси характери як служіння правді, добру, готовність до самопожертви заради висиких ідеалів, шляхетність, завжди мали вияв у будь які часи у різних народів. Усе це й дає можливість вважати образ Дон Кіхота вічним. Цей персонаж увібрав у себе кращі риси, властиві людям: чисті і безкорисливі помисли, чуйне серце, стійкі принципи, прагнення до справедливості і правди, готовність захищати слабких.Головний герой вигадує собі красиве ім’я. Справжньому лицареві цього недостатньо. Необхідний ще зброєносець, яким стає знайомий Дон Кіхота Санчо Панса. Новоспечений лицар дає гучне ім’я навіть своєму коневі: Росінант.Все життя він прожив, не занадто звертаючи увагу на реальність, тому що реальними для нього були літературні герої, шляхетні й безкорисливі лицарі, що борються з неслраведливостью, що захищають честь своїх прекрасних дам. Отже, книгам, герої яких належать до вічних образів, забезпечено вічне життя. На їхніх сторінках кожна доба, кожне прийдешнє покоління шукає відлуння знайомих подій, образів. Шукаючи, знаходить натхнення для майбутніх розповідей про себе та про свій час. Так на зміну одному міфу приходить новий…
Фильм изображает декабристов героями, патриотами своего отечества. Но к людям, восторгающимся их подвигом, всегда стоит относиться с недоверием. Этот фильм всегда можно спроецировать на реальность и спросить себя: "А как бы я отнёсся к мятежникам, затеявшим восстание против государственной власти? Как бы я отнёсся к убийцам Путина, Медведева, решившим освободить страну от тиранов?" Нужно хорошенько подумать прежде чем давать однозначную оценку таким фильмам.
А о жёнах... Конечно они страдали, отправились за тысячи вёрст за мужьями, и, безусловно, прожили тяжёлую жизнь. Но любой человек, слышавший монолог Инны Чуриковой из "В круге первом" (в котором она сравнивает себя с жёнами декабристов), думаю, с другой стороны взглянёт на их судьбу.
