Мама красной шапочки испекла 16 пирожков с капустой ,с мясом на 8 меньше ,чем с капустой ,а с вишней на 24 больше чем с мясом сколько пирожков с вишней испекла мама
Разновидности: Прозрачные, как вода, и бесцветные кристаллы кварца называют горным хрусталем. Окрашенные прозрачные разновидности кварца являются драгоценными камнями. Это аметист (фиолетовый цвет), компастельский рубин (красный цвет), морион (чёрный, темно-коричневый цвет), раухтопаз (дымчатый прозрачный кристалл), цитрин (лимонно-желтый цвет), сердолик (полупрозрачный: красного, розово-красного и бледно-розового цветов). Цвет бесцветный, белый, серый, коричневый, черный, фиолетовый, розовый. Блеск стеклянный. Прозрачность прозрачен. просвечивает. Черта отсутствует. Твердость 7. Плотность 2,65. Излом раковистый, неровный. Сингония триг. Спайность несовершенная Форма кристаллов призматическая. Агрегаты плотные, зернистые, волокнистые, игольчатые, радиально-лучистые, кристаллы. П. тр. не плавится. Поведение в кислотах растворяется в HF. Кварц — очень популярный минерал, который по своей твердости уступает лишь топазу, алмазу и корунду. Данный минерал иногда имеет примесь титана. Кварц образует самое крупное семейство ювелирных минералов. Свое название он берет от немецкого слова «quarz», что в переводе означает «твердый». История камня Кварц — это один из первых минералов, который был открыт людьми. Он был обнаружен во время раскопок стоянок первобытного человека. Археологи нашли сделанное из камня оружие, орудия труда, украшения. О кварце говорили древние философы. Особый восторг этот материал вызывал у жителей античного времени. Они считали, что это минерал, который создали боги. В древнем Риме и в Древней Греции кварц использовали для изготовления ювелирных изделий, чашек, ваз, печатей. К этим изделиям относились крайне бережно. Очень ценили данный материал в Китае, Египте и Индии. Из него создавали скульптуры божеств, предметы быта. Европейские мастера «познакомились» с кварцем в XI-XV веках. Очень ценились бокалы и вазы из этого материала. В России данный материал начали использовать в XVIII веке. Из него делали броши, ожерелья, перстни, печати. Как выглядит? Есть очень много разновидностей кварца, и все они выглядят по-разному. Кристаллы прозрачного бесцветного камня — это горный хрусталь. Черную окраску имеет такая разновидность, как морион. В дымчатом минерале может присутствовать трещиноватость, пустотки геометрических очертаний, кристаллы красного граната, игольчатые кристаллики рутила либо же жидкие включения. Драгоценной разновидностью является аметист, который может быть сиренево-красным, фиолетовым и фиолетово-розовым. Органические включения делают данный минерал фиолетовым. В результате нагревания до 300-400 градусов он почти полностью меняет свою первоначальную окраску. Месторождения минерала Кварц добывается практически повсеместно. В России месторождения минерала есть в Карелии, Забайкалье, на Урале и Алтае. Очень много кварца в Сибири, на Кавказе, в Памире, Австрии, США, Мадагаскаре, Бразилии. Особенности использования Кварц получил широкое распространение в ювелирном деле. Чаще всего из него изготавливают вставки для брошей, сережек и колец. Из данного минерала делают вазы, чаши, пепельницы. Используется камень и в часовом деле, в стекольной промышленности. Его применяют для изготовления чистящих средств.
Священна Римська імперія (з 1512 року — Священна Римська імперія німецької нації; лат. Sacrum Imperium Romanum Nationis Germanicae або Sacrum Imperium Romanum Nationis Teutonicae, нім. Heiliges Römischen Reich Deutscher Nation) — міждержавне утворення, що існував з 962 по 1806 роки і об'єднувало багато території Європи. У період найвищого розквіту до складу імперії входили: Німеччина, що була її ядром, північна й центральна Італія, Нідерланди, Чехія, а також деякі регіони Франції. З 1134 року формально складалося з трьох королівств: Німеччини, Італії і Бургундії. З 1135 року в склад імперії увійшло королівство Чехія, офіційний статус якої у складі імперії було остаточно врегульовано в 1212 році. Імперія була заснована в 962 році східно-франкським королем Оттоном I Великим і розглядалася як пряме продовження античної Римської імперії і франкської імперії Карла Великого. Процеси зміни взаємовідносин центральної влади з суб'єктами, що входили до складу імперії, за всю історію існування імперії відбувалися з тенденціями до децентралізації влади. Імперія всю свою історію залишалася децентралізованим освітою зі складною феодальної ієрархічної структурою, що об'єднувала декілька сотень територіально-державних утворень. На чолі імперії стояв імператор. Імператорський титул не був спадковим, а присвоювався за підсумками обрання колегією курфюрстів. Влада імператора ніколи не була абсолютною і обмежувалася вищою аристократією Німеччини, а з кінця XV століття — рейхстагом, який представляв інтереси основних станів імперії. У ранній період свого існування імперія мала характер феодально-теократичної держави, а імператори претендували на вищу владу в християнському світі. Посилення папського престолу і багатовікова боротьба за володіння Італією при одночасному зростанні могутності територіальних князів у Німеччині значно ослабили центральну владу в імперії. У період пізнього Середньовіччя запанували тенденції децентралізації. При такому розвитку суб'єкти, що входили в імперію, повинні були стати полунезависимыми. Проте здійснена в кінці XV — початку XVI ст. «імперська реформа» дозволила збільшити вплив центральної влади і сформувати новий баланс влади між імператором та станами. Криза Реформації і Тридцятилітньої війни в Європі було подолано з до обмеження влади імператора і перетворенням общесословного рейхстагу в головний елемент імперської конструкції. Імперія Нового часу забезпечувала збереження самостійності її суб'єктів, а також захист традиційних прав і привілеїв станів. В імперії існували кілька конфесій, після Вестфальського миру католики імперії були змушені не вести релігійних воєн з протестантами. Після закінчення Тридцятилітньої війни в імперії не було тенденцій до централізації влади. Розвиток протестантських князівств, у тому числі шляхом внутрішньої консолідації та становлення власної державності, входило в суперечність із структурою імперії, призначеної, в тому числі, для захисту від протестантів. Незважаючи на укорінення в імперії протестантів, імперія продовжувала захищати католиків Європи від турків у війнах, збереженням і захистом автономії католицьких земель. У XVIII столітті відбулося зменшення впливу центральних інститутів імперської системи. Священна Римська імперія проіснувала до 1806 року і була ліквідована в ході наполеонівських війн, коли був сформований Рейнський союз, а останній імператор Франц II Габсбург зрікся престолу.
