У нашому суспільстві починають часто забувати про мораль і говорити правду не вважають за необхідність. Коли у людини постає вибір: сказати правду чи збрехати, то вона звичайно обере той варіант, який буде мати для неї більшу користь і у більшості випадків вона навіть не задумується, чи буде це корисно для інших...Та зважаючи на це, постає питання чи завжди правда слугує на користь? Якщо ми відверто будемо висловлювати всі свої думки, то спочатку можемо зіпсувати оточуючим настрій, а потім і зовсім втратити їх прихильність. Виходить дилема: казати правду добре і казати правду погано... Що ж робити? Особисто я знайшла відповідь на це питання. Перед тим, як щось сказати, ми повинні обдумати всі вигоди і недоліки нашої відповіді, і якщо правда отримала більше мінусів, то корисніше і правильніше збрехати. Але все це дуже тонка річ і іноді можна непомітити межу, коли неправда перетворить життя на суцільне пекло, тому мій висновок полягає в тому, що не завжди потрібно говорити правду, але потрібно пильно слідкувати за межею корисності брехні.
«Слово про похід Ігорів» — найвизначніша пам'ятка культури Київської Русі. Написана невідомим автором, вона пройшла крізь століття, подолавши усі перешкоди. Цей твір — героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу поема-заклик, яка лине із сивої давнини, гаряче відлунюючи і в серцях сучасних українців. Центральним образом «Слова...» є, безумовно, Руська земля.У бою князь Ігор — справжній герой, який не боїться смерті: «Краще потятим бути, аніж полоненим». Може, і не було б того ганебного полону, якби він не повернув полк назад, щоб до Всеволодові, оточеному ворогами. Але ж тоді це не був би князь Ігор, чесний, мужній лицар, який знає закони дружби й не порушує їх.Герой не втратив гідності й честі навіть у половецькому полоні. Він обдумує втечу, йому необхідно повернутися на рідну землю, щоб бути з народом, виправити становище. Мені здається, що допомога сил природи Ігореві є дуже знаменною. Князь не перестав бути героєм ні для Русі, ні для народу. Недаремно автор говорить про «тоску», що розлилася по землі, про траву, яка «никне жалощами»... І зовсім інший настрій, коли Ігор повернувся: «землі раді, городи веселі».
Руська земля у творі — це те, що для наших предків було найдорожчим. Вони ішли у бій «за землю Руську», за неї страждали і гинули. Та й сама Руська земля стогнала від князівських міжусобиць, «колишні часи і князів колишніх пригадуючи!». Тому провідною у «Слові...» є ідея єдності всіх руських земель, адже, тільки об'єднавшись, удільні князі зможуть перемогти своїх ворогів, захистити Батьківщину.«Слово про похід Ігорів» — це поема слави, вірності і патріотизму наших предків, це наша історія. І як добре, що цей прекрасний твір Головний герой «Слова» і мені здається щирим, правдивим. Це жива людина, нехай із деякими вадами, але по-справжньому благородна, гідна поваги й любові.
290÷58=5 за 5 часов