Добрые дела – те поступки, совершая которые человек другим. Ежедневно мы совершаем какие-либо действия и поступки, большую часть из них мы делаем для себя, стремясь извлечь выгоду, но такого быть не должно. Все-таки каждый из нас должен стремиться делать добрые дела. Когда мы другим, мы одновременно делаем хорошо и для себя, ведь хорошие дела возвращаются. Это доказывают и литературные произведения. В романе Пушкина «Капитанская дочка» Гринев подарил свой тулуп мужичку, который найти ему дорогу. Им оказался сам Пугачев, он запомнил этот поступок Гринева, а после отблагодарил. Пугачев возлюбленную Гринева из плена Швабрина. Этот поступок очень главному герою, если бы он его не совершил, то его судьба могла сложиться иначе. В произведении Шолохова «Судьба человека» Андрей Соколов все тяготы войны и плена, он в один день потерял всю свою семью, но это не сделало его злым и черствым, его сердце сохранило доброту. Он стал отцом для мальчика-сироты, у которого, также как и у самого Соколова, война забрала все. Этот маленький мальчик, не дал душе солдата очерстветь, благодаря нему у Соколова появился смысл жизни. Этот добрый поступок заслуживает огромного уважения. Каждый такой поступок делает мир добрее. Будьте добрее к миру, и он будет добрее к вам!
Пан Журден — головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — заможний торговець. У нього все є, але йому не вистачає родовитості. Журден страждає від того, що його рід — це міщани, торговці. Він бачить, що аристократія відіграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися із королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляється у танцях і фехтуванні. Батько дорослої дочки, він, мов підліток, захоплюється обновами, вірить слову брехливого кравця, що завузькі панчохи, тісні черевики, костюм у квіточках — це саме те, що носять аристократи. Засліплений ідеєю стати шляхтичем, пан Журден знайомиться із графом-шахраєм Дорантом, пише ніжні листи, дарує коштовності маркізі-авантюристці Дорімені. Він вірить, що за до цих сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети — стане шляхтичем. Усі, кого пан Журден наблизив до себе, з ким подружився, намагаються створити навколо нього атмосферу вишуканості, значущості його персони, всіляко підтримують його ідею. Але все це блюзнірство спрямоване на те, щоб пан Журден оплачував нікому не потрібні уроки, послуги, поради.Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум підказує йому слова до маркізи; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе відшмагати, «аби тільки знати все те, чого вчать у школі».Пана Журдена можна назвати типовим представником буржуазії, яка тільки- но почала зароджуватися. Невдовзі вона набере сили, оголосить останній бій феодальному дворянству і переможе
65-(14-9)-50+(13-9)=14
97-90-3+(15-7)-(11-6)=7
(60-50)-3+(58-50)-(18-9)=6