Человек должен обладать так и плохими качествами, так и хорошими, создаётся вопрос почему плохими тоже? Что бы сделать так, что бы люди учились плохим. Конечно же в идеале человек должен обладать верностью, любовью, верой в что либо, взаимо и дружелюбием :)
ІнструкціяУважно огляньте шкалу аналогового приладу, яким проводиться вимір. На ній нанесені одиниці виміру, з якими працює даний прилад. На будь-якій шкалі нанесені числові значення вимірюваної величини, між якими знаходяться ділення без кількісних показників. Величина, укладена між ними, є найменшою, яку можна виміряти за до приладу. Ціна поділки приладу — це найменша величина, яку можна виміряти приладом з даною шкалою. Ця найменша ціна укладена в найменшому розподілі шкали приладу.На шкалі знайдіть два найближчі цифрових значень. При цьому абсолютно не важливий їх порядок. Наприклад, якщо на мірному циліндрі, з до якого можна виміряти обсяг рідини в мл, нанесені числові значення 0, 100, 200, 300, 400, 500, то можна взяти пари чисел 0 і 100, 100 і 200 або 400 і 500 або будь-яку іншу пару чисел за таким принципом. Відніміть від більшого числового значення менше.Порахуйте розподілу між найближчими числовими значеннями на шкалі. При підрахунку враховуйте, що розподілом називається відстань між двома найближчими лініями шкали, а не самі ці лінії. Розрахуйте ціну поділки приладу, поділивши різниця двох найближчих числових значень шкали на кількість поділів між ними. Це і буде мінімальна величина, яка вимірюється приладом.Наприклад, щоб знайти ціну поділки шкали вольтметра, який вимірює напругу в вольтах, з числами 0, 2, 4, 6, 8 і п’ятьма розподілами між двома найближчими числовими значеннями, виконайте певну послідовність дій. Візьміть два найближчі числових значення — нехай це будуть 4 і 6. Тепер від більшого числа відніміть менше — вийде 2. Це число поділіть на кількість поділів між цими значеннями (за умовою воно дорівнює 5). Вийде 2 / 5 = 0,4 вольта. Ціна поділки вольтметра дорівнює 0,4 В.
Для привлечения дарителей И.В.Цветаев придумал приманку сбору средств на строительство Музея. В Положении о Комитете было прописано, что лица, выделившие деньги на сооружение того или иного зала, «получали право ходатайствовать о присвоении этому залу любого имени».
На следующий же день после первого заседания Комитета, где был оглашен устав с этим пунктом, великие князья Сергей Александрович и Павел Александрович приняли на себя стоимость строительства зала Парфенона. И это было лишь начало! Банкир Лазарь Соломонович Поляков пожертвовал на Греческий зал, Михаил Абрамович Морозов, один из владельцев Тверской мануфактуры, воздвиг зал Афродиты Милосской и Лаокоона, издатель газеты «Московские ведомости» Николай Иванович Пастухов построил зал древнегреческих надгробных рельефов, московский промышленник П.Г.Шелапутин — зал Лисиппа. Самое замечательное, что никто из пожертвователей не воспользовался правом увековечить имя собственное, но назвал построенный им зал именем родителей и предков (зал братьев Арманд, зал И. К. Прове, зал З.Н.Юсуповой-Сумароковой), отца (зал М.С.Скребицкой), мужа (зал А. В. Протасовой) или в честь особ императорской фамилии (зал имп. Марии Федоровны, зал имп. Александры Федоровны — оба сооружены нижегородским купцом И.М.Рукавшниковым; зал цесаревича Алексея Николаевича — построен супругами Колесниковыми; зал вел. кн. Владимира Александровича — устроен на деньги М.Н.Журавлева из Рыбинска).
