В рассказах Виктора Астафьева очень часто поднимается тема детства. Читая рассказ «Конь с розовой гривой», сразу погружаешься в чарующий мир, где земляника кажется особо вкусной, где так хочется завоевать авторитет у ребятишек из соседнего двора, и так боишься рассердить бабушку.
Название рассказу дал прекрасный пряничный конь, о котором мечтает герой повествования. Этот конь необычайно красив, у него розовая грива и розовые копытца, а сам он белый-белый. Его можно прятать за пазуху и слышать, как он там постукивает копытцами. Когда же настанет время его съесть, сколько уважения можно получить от соседский ребят! Хозяин такого прекрасного коня сразу становится всеобщим любимцем. И конечно, этот пряник просто невозможно вкусный!
С самыми лучшими намерениями герой рассказа отправляется в лес. Вот наберет он полный туесок земляники, бабушка продаст ее и купить любимому внуку пряник конем. Однако все идет немного не по плану. Как же можно собирать землянику, когда левонтьевские ребятишки шалят, смеются, придумывают разные забавы? Река манит, день такой долгий, и кажется, что землянику насобирать – пару пустяков. Вечер приходит очень неожиданно, и маленький проказник понимает, что уже не до ягод. Но коня-то хочется!
Главный герой идет на обман – засовывает в туесок траву, присыпает ее сверху ягодами и отдает бабушке. Ночью он долго не может уснуть, сомневается и переживает, и уже хочет признаться бабушке, но засыпает, а утром бабушка уезжает очень рано. Тяжелый день для мальчишки, и страшно ему, и наказания боится, и бабушку жалко.
Расплата не заставила себя долго ждать – возвратившись с рынка, бабушка всем соседям рассказывает, как подвел ее внучек, как опозорил. Главный герой просто не находит себе места от переживаний, и бабушке показываться на глаза боится. К утру следующего дня он уже ничего не хочет, кроме прощения. Так жалко ему и себя, и бабушку, так невыносимо стыдно. Когда утром к нему заглядывает дедушка, чтоб немного подбодрить внучка, тот уже не может сдержать слез.
Конечно, пришлось все равно выйти к бабушке и выслушать, как она его отчитывает. Однако мальчик рад уже и этому, он просто не выдерживает груза переживаний и раскаяния. И тут бабушка делает ему неожиданный и совершенно незаслуженный подарок – восхитительного пряничного коня. Конечно же, этого коня мальчишка запомнил на всю жизнь. Этот конь становится для него не только игрушкой и лакомством, но и символом бабушкиной любви и прощения.
Професія - архітектор-одна з найбільш відомих, професія, без якої неможливе наше життя. Вона має кілька напрямків або спеціалізацій в області проектування і будівництва: архітектор житла працює повсюдно, як у міській, так і в сільській місцевості, створює житлові будівлі від невеликих будиночків і унікальних котеджів до висотних будинків, якими насичені міста. Сюди ж входить і проектування громадських будівель, таких як установи культури, спорту, громадського харчування та багато іншого. Архітектор, створює ландшафт, застосовує свої знання при проектуванні парків або присадибних територій (дуже затребувана сьогодні професія). Архітектор промислових об'єктів -в його розпорядженні всі промислові виробництва, які тільки можуть бути, все входить в сферу цієї професії. І, нарешті,архітектор - реставратор, спеціаліст по відродженню пам'яток архітектури, професія, яка буде жива завжди, оскільки люди дуже трепетно ставляться до збереження пам'яток архітектури.У старовинному місті Умань Черкаської області знаходиться одна з найвидатніших пам'яток садово-паркового мистецтва – Національний дендрологічний парк «Софіївка». Це прекрасний рукотворний сад, де дивовижно поєднуються легенди і бувале, казки і дійсність, а також щось нез'ясовне, що буде існувати вічно... Історія створення парку – це історія кохання. Засновник «Софіївки» Станіслав Потоцький, правнук гетьмана Речі Посполитої, був любителем новацій в сільському господарстві і садівництві. У своїх садибах він впроваджував нові технології ведення господарства, пробував нові сорти пшениці, ячменю, вівса і садових рослин. Подорожуючи по Україні, молодий Станіслав привіз з Італії в Тульчин саджанці пірамідальної тополі. В його маєтку щорічно оновлювалися і поповнювалися фруктові сади. Польський магнат був закоханий в красуню-грекиню Софію. Це була одна з найкрасивіших жінок того часу. Кажуть, любов – це величезна сила, яка може творити дива. В одному з листів Станіславу Софія писала, що її дуже вразив парк «Аркадія», побудований в романтичному стилі. Він належав її подрузі графині Хелені Радзивілл. Потоцький був готовий на все в ім'я коханої жінки. В 1796 році, за наказом графа, почалося будівництво прекрасного парку, який був названий на честь Софії. Дендропарк «Софіївка» спочатку був задуманий, щоб дивувати. Рукотворні каскади, водоспади, лабіринти доріжок, система ставків, підземна річка Стікс... Мабуть, це було найбільш масштабне паркове будівництво на той час в Україні. Широта інженерної думки, масштабність задуму в цілому, майстерність виконавців вражають навіть сьогодні. Одним з найбільш красивих і таємничих місць цього парку є Громовий грот. Він був видовбаний у скелі. Привертає увагу напис на стіні: «Залиш тут пам'ять про нещастя і прийми щастя. А якщо ти щасливий, то будишь ще щасливішим». Не менш цікавою є скульптура «Змія». Згідно з легендою, змія підло проковтнула пташенят і матір, після чого скам'яніла. І сьогодні вона стоїть непорушно з відкритим зівом. Окраса парку – це великий водоспад, створений руками людини і самою природою. Під водоспадом ви побачите тунель. Кажуть, якщо дівчина захоче дізнатися, коли вийде заміж, потрібно пройти через цей тунель. Скільки крапельок впаде, через стільки років вона вийде заміж. Щороку парк відвідують сотні туристів, щоб насолодитися прекрасною симфонією казки. Приємно прогулятися тінистими алеями, посидіти біля водойм, подивитися на водоспади, побувати в прохолодних гротах, покататися на човні або про підземною річкою. Літні люди можуть посидіти на затишних лавочках, згадати минуле, подумати про пережите. Для молоді та дітей є багато розваг. А закохані, як і два століття тому, визнаються тут в любові...
Read more at: http://ua.igotoworld.com/ru/poi_object/2003_national-dendrological-sofiivka-park.htm
Я і мій брат У мене є брат. Вранці я прокидаюся з моїм братом і ми разом снідаємо. Потім ми збираємося і йдем до школи, а після неї ми разом ходимо додому. Коли у мого брата є вільний час, ми з ним катаємося на велосипедах або ходимо на прогулянку до парку. Мій брат обожнює слухати музику так само як и я. Часто буває ми вмикаємо музику наповну та слухаємо її, за це нас часто сварить мама. Ми з братом вечорі дивимося різні мультфільми та просто спілкуємося. Ми з братом найкращі друзі. Я дуже радий що у мене є брат.