«Геосистема» – поняття умоглядне. Сама по собі вона не може бути стійкою чи не стійкою. Стійкість, тобто незмінність, створює спільнота різноманітних «живих істот» (одно та багатоклітинних центрів регуляції), що, через необхідність, реагуючи узгоджено (зокрема поїдаючи одна одну), утримають параметри «довкілля» (передовсім, водних розчинів) у межах гранично допустимих змін. Якщо один із видів тих істот «поводиться» (реагує) не узгоджено, виникають ті чи інші «забруднення довкілля» (сторонні хімічні речовини та фізичні фактори), які пошкоджують спільноту. Дедалі більше «живих істот», реакції яких забезпечували стійкість «геосистеми», перетворюється на «неживу речовину» і, зрештою, спільнота відмирає. Ділянка суходолу або водоймища перетворюється до найбільш імовірного стану і змінюється за правилами фізики та хімії залежно від зовнішніх впливів.
