Некоторые ученые относят ее к семейству камнеломковых — Saxifragaceae.
Название от латинизированного арабского “ribas” — кислый по вкусу; латинское niger — черный.
Многолетний кустарник высотой до 1,5 м, с опущенными желтовато-серыми побегами, к концу лета коричневатыми. Листья очередные, черешковые, трех-, пятилопастные, сверху голые, снизу — с золотистыми железками по жилкам, с ароматным специфическим запахом, шириной до 12 см. Цветки длиной 7—9 мм, лиловые или розовато-серые, пятичленные, собраны по 5—10 в поникающие кисти длиной 3—8 см. Плод — многосемянная черная или темно-фиолетовая душистая круглая блестящая ягода диаметром 7—10 мм. Цветет в мае — июне, плоды созревают в июле — августе.
Распространена в европейской части России, на Украине, в Западной и Восточной Сибири, частично в Средней Азии. Растет по берегам рек, во влажных лесах и по их опушкам, в ольшаниках, по окраинам болот, на влажных лугах. Широко культивируется.
Используются листья и плоды, иногда — почки. Плоды заготовляют преимущественно культивируемой смородины. Заготовляют зрелые плоды (июль — август) , обрывая их утром после обсыхания росы или под вечер. Сушат в сушилках, вначале подвяливая при температуре 35—40°С, затем досушивая при 55— 60°С. Можно сушить в печках и на чердаках. Срок хранения до 2 лет.
Листья заготовляют летом после созревания плодов, с середины веток. Собирать следует только те, которые не повреждены и не попорчены, срывать надо руками. Нужно иметь в виду, что, срывая молодые листья, можно нанести вред растению, старые листья непригодны. Сушат их на чердаках под железной крышей или под навесами с хорошей вентиляцией, раскладывая тонким слоем (2—3 см) на бумаге или ткани.
Ягоды смородины содержат:
— витамины — витамин С, вещества с Р-витаминной активностью (флаво-ноиды) — до 1,5%, каротиноиды, витамины: В1, В2, В6, В9, Д, Е, К;
— сахара — в основном глюкозу, фруктозу — от 4,5 — до 17%;
Кроме того, дубильные вещества (до 0,5%), белки, пектины (до 1%), антоцины (цианидин, дельфинидин), гликозиды, эфирные масла.
Содержание аскорбиновой кислоты в других частях растения также достаточно высокое. В почках имеется эфирное масло (до 0,06%), в состав которого входят d-пинен, 1- и d-сабинен, d-кариофиллен, а также фенольные соединения. В листьях также присутствует эфирное масло.
Применение в медицине черной смородины и ее препаратов связано с присутствием в ней витаминов, кислот, пектинов и эфирных масел. Витамины С и Р используются для лечения и профилактики цинги и других гипо- и авитаминозах и в комплексе лечебных мероприятий при различных заболеваниях, связанных с кровоточивостью.
Почки и листья черной смородины применяются как мочегонное, дезинфицирующее, потогонное средство при мочекаменной болезни, пиелонефритах, циститах. Для этого 5 столовых ложек сухих или свежих измельченных листьев заливают 1 л кипятка, настаивают 40—60 мин, лучше в герметически закрытой (термос) или стеклянной, фаянсовой, эмалированной посуде. Пьют свежеприготовленный настой вместо обычного чая по 5—6 стаканов в день, добавляя сахар.
Листья могут служить источником витаминов ранней весной, рекомендуются для лечения ревматизма и при диатезах.
Почки при необходимости используют как дезинфицирующее и витаминное средство даже зимой.
Настой из листьев черной смородины (1:1000) применяют также в детской практике для ванн при рахите и диатезе.
Мій улюблений головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан» - Дік Сенд. Він був сиротою, виріс у дитячому будинку. Хлопчик був дуже обдарованим. У чотири роки він навчився читати, писати й рахувати. Ще змалечку його вабило море. У вісім років він пішов юнгою на корабель.Там він став навчатися моряцького ремесла. Офіцери залюбки ділилися своїми знаннями із здібним хлопцем. Згодом капітан Халл познайомив відважного хлопця- з каліфорнійським судновласником Джеймсом Уелдоном. Той зацікавився сиротою і віддав Діка до школи в Сан-Франциско. У школі Дік особливо захоплювався географією та історією подорожей. На китобійній шхуні «Пілігрим» Дік був матросом.Хлопець був щасливий, що вирушив у плавання на судні свого благодійника Джеймса Уелдона. Кораблем командував його покровитель капітан Халл. У п’ятнадцять років він уже міг брати на себе відповідальність і доводити до кінця свої задуми.Стався трагічний випадок. Капітан Халл, боцман і матроси загинули під час полювання на кита. На борту «Пілігрима» залишився лише один моряк - Дік Сенд, тепер він став капітаном. Юнак розумів, яку велику відповідальність бере на себе. Але іншого виходу не було. Дік Сенд багато чого вмів робити на кораблі, однак йому ще бракувало знань. Він розумів, що доля корабля і всіх його супутників була у його руках. Тільки завдяки винахідливості юного капітана усі пасажири опинилися на березі неушкодженими, хоча «Пілігрим» розбився. Дік ні на мить не залишає надії на втечу з полону та повернення до Америки разом зі своїми друзями.Нарешті у цій небезпечній подорожі настав щасливий кінець. Дік Сенд, місіс Уелдон, Джек, кузен Бенедикт, Геркулес повернулися до Каліфорнії. .Після повернення у Сан-Франциско юнак завзято взявся до навчання. У вісімнадцять років він із відзнакою закінчив мореплавну школу і став капітаном. У мене немає сумнівів у тому, що Дік Сенд буде прекрасним капітаном. Бо він ніколи не пасує перед труднощами, ніколи не залишає товаришів у біді, сміливо зустрічає небезпеку та любить море.
