Минулого літа я з батьками відпочивав біля моря. Разом з нами відпочивали ще дві сім’ї друзів мого тата. Ми були в Криму, наш наметний табір розташовувався недалеко від маленького села. Жили ми в наметах, їжу готували на газовій плітці. Вода була тільки в селі, там є криниця. Наш табір стояв майже на березі моря. Там росте єдине дерево — величезна стара акація. З одного боку до самого обрію — гарячий жовто-зелений степ, зліва — темно-зелена смужка виноградників, а біля села — гай мигдалевих дерев. У селі, коло хат, є, звичайно, дерева, сади, але вони не такі розкішні, як у нас вдома. І ростуть там персики, виноград, абрикоси. Яблук майже немає. Зате цвітуть пишні величезні троянди, різного кольору, які ввечері так чудово пахнуть. А з іншого боку — берег і море. Казкове, чудове, різне кожної хвилини. Ми прокидались дуже рано і бачили, як над степом підіймається червона куля сонця, небо з бузкового і синього стає яскраво-блакитним. Сонце з червоного і ласкавого перетворюється на сліпуче і пекуче. Вдень на сонці не можна було знаходитись, ми ховались під нашою улюбленою старою акацією. Вибігали, щоб поплавати і попірнати в прозорій синій воді, пошукати черепашок серед камінців на піску. Якщо пройти трошки за село, дійдеш до скель. Ось там цікаво! Плаваєш з маскою і трубкою і бачиш різних риб, медуз, водорості, навіть крабів. Увечері вони вилазили на берег, можна було їх ловити. А коли сонце сідало, все: і небо, і море — знову чудово змінювало свої кольори. Небо було і синім, і рожевим, і бузковим, навіть жовтогарячим. І море віддзеркалювало всі ці барви. Вночі природа відпочивала від спеки, а на чорному оксамитовому небі сяяли величезні яскраві зірки. І хвилі тихенько шелестіли, набігаючи на берег.
Самая большая и полноводная река Кемеровской области - Томь, правый приток Оби. От своих истоков до места впадения в нее Мрассу Томь имеет нрав типично горной реки, скачущей по порогам и рассыпающейся перекатами. На этом отрезке реку обступают дивные скалистые берега, увенчанные таежным частоколом. Кузнецкая котловина несколько усмиряет темперамент Томи, и выход к ее берегам становится более доступным. У самого устья, при впадении в могучую Обь, уподобляясь своей старшей сестре, Томь превращается в истинно равнинную реку, с размеренным течением, заливными лугами и спокойным прибрежным ландшафтом. Исток Томи находится в центральной части Кузнецкого Алатау на западных склонах Абаканского хребта. Длина реки - более восмисот километров. В Хакасии и в пределах горных массивов на территории Кемеровской области до города Новокузнецка Томь имеет типичный бурный горный характер течения. Уклон ее превышает 5 метров на один километр и на этом участке для нее характерны каменные перекаты, пороги и скалы по берегам. После впадения у Новокузнецка реки Кондомы скорость течения Томи заметно снижается.
Река Томь имеет более 115 притоков. Наиболее крупными из них являются Бельсу, Уса, Мрассу, Тутуяс, Кондома, Верхняя, Средняя и Нижняя Терси, Тайдон, Большая Промышленная и другие. Сорок притоков имеют длину свыше 30 километров каждый. Постепенно на равнине Томь приобретает спокойный и плавный характер течения с большим количеством меандр, островов, пойменных озер. Средняя скорость течения реки Томи на равнинных участках -0,4 м/сек. , а на перекатах до 1,75 м/сек. Средний уклон реки на Кузнецкой котловине составляет 22 сантиметра на километр. Питание реки смешанное: на дождевое питание приходится 25-40 процентов, снеговое -35-55 процентов и грунтовое -25-35 процентов. Средняя продолжительность ледостава до 160 дней (с начала ноября до конца апреля) . Паводок на Томи наблюдается в мае-июне. Амплитуда колебаний уровня воды в весеннее половодье варьируется от 1 до 8 метров. Многоводность Томи нарастает до поселка Крапивинского за счет верхних крупных притоков, а ниже Тайдона Томь не принимает таких притоков, и водность ее до самого устья изменяется незначительно. Среднегодовой сток Томи у Кемерова составляет 1100 кубических метров в секунду, это почти вдвое больше, чем у Новокузнецка.
800:100*80=640