Айя. В прибрежной части встречаются лишь единичные экземпляры и небольшие группы деревьев. Вместе с сосной Станкевича растут можжевельники высокий и красноватый и кедровое дерево (можно выделить сосняки можжевеловый и скальный). Условия произрастания этой породы в Аязьме очень неблагоприятные: отмечена крайняя сухость и максимальная для Крыма температура на поверхности почвы (до 64°).
Урочище Батилиман ограничено с запада мысом Айя, с севера отвесными скалами Куш-кая (Орлиной скалы), а на востоке к нему примыкает урочище Ласпи. Восточная часть урочища занята лесом из высокого можжевельника с примесью дуба пушистого и кедрового дерева, а в центральной части по хаотическим нагромождениям скал встречается сосна Станкевича (группами и отдельными экземплярами). Вместе с ней растут и другие редкие крымские виды — можжевельник высокий и земляничное дерево красное. В западной части урочища селится сосна крымская (вблизи моря) и можжевельник высокий (около мыса Айя).
Вблизи Судака па южных и западных склонах горы Сокол сосна Станкевича растет на сухой мергелистой почве вместе с дубом пушистым, можжевельником высоким и кедровым деревом. Чаще она встречается по западному склону горы в урочище Новый Свет.
Насаждения сосны Станкевича относятся к наиболее древним реликтовым формациям сосновых лесов, поэтому они имеют большое значение. Так же, как и сосна пицундская, эта порода очень декоративна. Культивируется во многих ботанических садах и на Черноморском побережье в парках. К сожалению, запасы ее в результате рубок, пожаров, проведения дорог и строительства сокращаются. Судя по островкам сосны в западной и северной части Аязьмы. можно предположить, что раньше она занимала там площадь 1 — 1.5 тыс. га, а затем была вырублена (в большом количестве заготавливалась на топливо в 1919—1920 гг.). В настоящее время для охраны сосны Станкевича организованы специальные заказники
Пырей ковылелистный — Elytrigiastipifolia (Sirj. etLavr.) Nevski. [Agro-pyron stipifolium (Sirj. et Lavr.) Czern. ex Nevski.]. Редкий эндемичный вид.
Многолетнее травянистое растение 60—100 см высотой с сизовато-зелеными листьями; колосья 7,5—12 см длины, тонкие, редкие; колоски зеленые, 4-цветковые.
Растет пырей ковылелистный в Крыму.Запасы вида малы, он быстро исчезает в результате хозяйственного освоения степей. В связи с этим необходима охрана всех его местообитаний, контроль за состоянием популяций, введение в культуру для селекционных целей.
Ковыль камнелюбивый — StipalithopliilaP. Smirn. Редкий эндемичный вид.
Растение 25—40 см высотой с щетиновидно-свернутыми листьями. Соцветие узкое, около 10 см длины; нижние цветковые чешуи с рядами волосков, из которых краевые доходят до верхушки чешуи; ость 17—22 см, дваждыколенчатосогнутая, в нижней части закрученная, шероховатая, выше — пористая. Размножается семенами.
Растет ковыль камнелюбивый на скалистых местах и каменистых склонах горного Крыма.
Рано-вранці перші промінчики сонця торкаються землі. Воно пробуджує до життя людей і світ природи. Визирають з вікон люди, заспівують пташки. З земної поверхні сонечко видається таким маленьким, що хочеться дострибнути до нього та спіймати його у руки. Але мешканці Землі зобов'язані йому своїм існуванням.
Сонце — це не тільки краса сходу, проміні полудня та мальовничий захід увечері. Сонце — це колосальна вогняна зірка, розпечена до шести тисяч градусів за Кельвіном. І саме навколо Сонця обертаються Земля та інші планети Сонячної системи, хоч раніше люди вважали навпаки.
Сонце дає Землі рівно стільки тепла та світла, щоб на ній могли жити люди. Якби Сонце пекло сильніше, на Землі владарювала би спека, а океани випарувалися б в атмосферу. А якщо навпаки, то на нашій планеті царював би сильний мороз. Звісно, вся вода стала б кригою. Люди не змогли б з'явитися на світ!
Сила тяжіння Сонця також утримує Землю на стабільній відстані від себе і захищає нас від комет та метеоритів Всесвіту.
Хоча усього одна п'ятисот мільйонна частина сонячної енергії досягає Землі, вона може забезпечити усі потреби людства в енергії. На сонячній енергії можуть їздити машини, працювати фабрики та заводи. Нею з успіхом можна опалювати будинки, нагрівати воду для водопроводів.
На жаль, люди тільки починають використовувати безмежні запаси сонячної енергії. Перед цим людство вже спалило велику частину викопних енергоносіїв: нафти, газу, вугілля. Зараз люди зрозуміли, що ці запаси вичерпаються, тому звернули увагу на щедрість Сонця. В передових прогресивних країнах світу тепер випускають сонячні батареї, будують навіть сонячні електростанції.
Підбиваючи підсумки, можна сказати коротко, але щиро: нехай завжди буде Сонце!
