1 (-бесконечность;+бесконечность) 2 (- бесконечность;-7\4)U(-7\4;+бесконечность) 3 [-7;+бесконечность) 4 (-бесконечность;1/2) 5(-бесконечность;3)U(-3;0)U(0;3)U(3;+бесконечность) 6(-бесконечность;+бесконечность)
Пошаговое объяснение:
Область определения это такие числа, которые может принимать переменная x.
1. 
(здесь при любых числах выражение решается,т.е. нет ограничений => (-бесконечность;+бесконечность)
2. 
(В данном случае, ограничение присутствует, знаменатель дроби не должен быть равен нулю. (старое правило-на 0 делить нельзя)
=> (- бесконечность;-7\4)U(-7\4;+бесконечность)
3.
(Под корнем всегда должно быть неотрицательное число)
[-7;+бесконечность)
4.
(знаменатель не должен быть равен 0, а так же не должен быть отрицательным)
(-бесконечность;1/2)
5. 
(знаменатель не должен быть равен 0)
(-бесконечность;3)U(-3;0)U(0;3)U(3;+бесконечность)
6.
(знаменатель не должен быть равен 0, но если решить, можно понять что знаменатель положителен при любых x)
(-бесконечность;+бесконечность)
Степень многочлена - это наибольшая степень входящего в него одгночлена.
Степень одночлена - это сумма степеней всех переменных, входящих в его состав.
а) многочлен 3х⁵ + 2х³ + 4 состоит из следующих членов: 3х⁵; 2х³ и 4, его степень - 5;
б) многочлен 2х⁴ - 3х + 2 состоит из следующих членов: 2х4; -3х и 2, его степень - 4;
в) многочлен х⁵ + х⁴ - 2х² - 1 состоит из следующих членов: х⁵; х⁴; -2х² и -1, его степень - 5;
г) многочлен 2m⁶ + 7 состоит из следующих членов: 2m⁶ и 7, его степень - 6;
д) многочлен 4ху⁶ + ху² - х² + у⁸ состоит из следующих членов: 4ху⁶; ху²; -х² и у⁸, его степень - 8;
е) многочлен а³ - bc - 7 состоит из следующих членов: a³; -bc и -7, его степень - 3.
МЕТОДИКА
ГРАМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТА ПЕРЕКЛАДУ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
Просте непоширене речення складається лише з головних членів: підмета (subiectum) і присудка (praedicatum).
Підмет– це головний член речення, який відповідає на питанняхто?,що? та зв’язаний з присудком за змістом і граматично. Він виражаєтьсяіідмінку.
Magister (хто?) legit. Учитель читає.
Підметом у латинській мові може бути такожчислівник,прикметник,інфінітивдієслова. У деяких випадкахпідметомможе бути цілеречення.
Cicero orator clarissimus Romanōrum erat.
Цицерон–найвизначнішийримськийоратор.
Присудок– головний член речення, який зв’язаний із підметом і відповідає на питаннящо робить предмет? щоробиться з предметом?який предмет? Він виражаєтьсядієсловом, інодіприкметникомабоіменником.
Luna formam mutat (що робить?). Місяць змінює форму.
Складений присудок має дієслово-зв’язку esse – бути у будь-якій формі й іменну частину, виражену відмінюваною частиною мови – іменником, прикметником, а також дієприкметником у називному відмінку.
Terra est (є що?) sphaera. Земля є кулею.
Поширеним називається речення, в якому, окрім головних, є ще й другорядні члени – додаток (obiectum), означення (attribūtum), обставина (adverbiāle).
Додаток (прямий/непрямий)– другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків. Прямий додаток залежить від присудка та завжди вимагає вживання знахідного відмінка (Accusativus).
Додатоквиражаєтьсяіменникомабозайменникому непрямому відмінку.
NB!Непрямий відмінок – це будь-який відмінок, крім називного.
Natūra terram (кого?що?) plantis (ким?чим?) vestit. Природа вкриває землю рослинами.
Означення– другорядний член речення, що означає ознаку предмета та відповідає на питанняякий?чий?котрий? Він виражаєтьсяприкметником:
Litterae varias (які?) formas habent. Букви мають різні форми.
NB! У латинській мові вживається неузгоджене означення, яке виражене не прикметником, а іменником у родовому відмінку однини або множини.
Українською мовою таке означення перекладається або узгодженим означенням, або родовим відмінком:
In Africa silvae palmārum (які?) sunt. В Африці є ліси пальм (= пальмові ліси).
Обставина– другорядний член речення, який означає місце, час б дії та відповідає на питанняде?куди?звідки?коли?як?
івникамиабоіменникамиунепрямихвідмінках.
In aqua (де?) et in terra (де?) magnae et parvae bestiae vivunt.
На землііу водіживутьмаленькітавеликітварини.
Antiquis temporibus (коли?) opera poētārum servi transcribebant.
За античних часівтворипоетівпереписувалираби.