«Богатирська».
На відміну від симфонічних полотен того ж Бетховена або Берліоза, заснованих на людських пристрастях і переживаннях, Богатирська симфонія оповідає про час, історію і народ. У музиці немає драматизму, немає яскраво вираженого конфлікту: вона нагадує низку плавно змінюються картин. І це корінним чином відображається на структурі симфонії, де повільна частина, зазвичай стоїть на другому місці, і жваве скерцо (традиційно йшло після неї) міняються місцями, а фінал в узагальненому вигляді повторює ідеї першої частини. Бородін таким зумів домогтися максимального контрасту в музичній ілюстрації національного епосу, а структурна модель Богатирської згодом послужила зразком для епічних симфоній Глазунова, Мясковського та Прокоф'єва.
Моцарт, Бетховин, Чайковський, Гайдн, Шуберт, Берліоз, Бородін, Скарлатті, Ріхтер, Глюк.