У двух этих грибов есть несколько признаков, позволяющих не перепутать их. Во первых это цвет гименофора т. е. спороносного слоя, который находится под шляпкой (в данном случае это пластинки) . У бледной поганки гименофор всегда белый. Также и у мухомора вонючего, мухомора весеннего и прочих её ядовитых родственников. У шампиньона же пластинки бывают от светло розового (иногда очень светлого, но тем не менее не белого) до тёмно коричнового, почти чёрного цвета. Пластинки шампиньона никогда не бывают белыми. Во вторых это основание ножки гриба. У бледной поганки, как и у всех мухоморов (да-да, бледная погака относится к роду мухомор в семействе аманитовые) у основания ножки «булава» – утолщение, покрытое покрывалом – вольвой. У шемпиньонов никогда не бывает ни вольвы, ни булавы. В третьих это споровый порошок.
Если не много то вот, лови) Головними героями більшості творів відомого американського письменника Д. Лондона є мужні люди, які приваблюють нас своєю сміливістю, рішучістю і силою духу. За своє життя він зустрічав багато таких людей серед моряків, золотошукачів і представників інших професій, в яких саме такі якості завжди були найголовнішими. У той же час письменник мав змогу гати, як люди, сильні фізично і морально, прибувши на Аляску, поступово втрачали кращі людські якості, забували про людські обов’язки щодо друзів, про взаємодо та турботу про оточуючих. І все це відбувалося тому, що вони засліплювалися жагою збагачення, жагою стати найсильнішими за рахунок золота, а не за рахунок справжніх людських якостей. Саме з цієї причини Д. Лондон і створив оповідання під назвою «Жага до життя», в якому головним героєм стала людина, яка зрозуміла, що не золото та багатство головне в нашому житті.Автор у цьому оповіданні навіть імені не надає своєму героєві, бо на його місці може бути-будь хто, будь-хто може зрозуміти, що головними цінностями у нашому житті є не гроші, а справжні людські якості – дружба, взаємодо турбота про інших. Тому й називає письменник головного героя просто Людиною, але Людиною з великої літери. І це достатньо символічно, тому що ця Людина у всіх випробуваннях на своєму життєвому шляху на втрачає людського обличчя. Головний герой оповідання завжди поводиться у відповідності з нормами моралі, і це на відміну від іншого персонажу, очі якого засліплені блиском золота, а душа якого затьмарена жагою до збагачення. Ім’я цього персонажу у творі Д. Лондона «Жага до життя» – Білл.
Во первых это цвет гименофора т. е. спороносного слоя, который находится под шляпкой (в данном случае это пластинки) . У бледной поганки гименофор всегда белый. Также и у мухомора вонючего, мухомора весеннего и прочих её ядовитых родственников. У шампиньона же пластинки бывают от светло розового (иногда очень светлого, но тем не менее не белого) до тёмно коричнового, почти чёрного цвета. Пластинки шампиньона никогда не бывают белыми.
Во вторых это основание ножки гриба. У бледной поганки, как и у всех мухоморов (да-да, бледная погака относится к роду мухомор в семействе аманитовые) у основания ножки «булава» – утолщение, покрытое покрывалом – вольвой. У шемпиньонов никогда не бывает ни вольвы, ни булавы.
В третьих это споровый порошок.