Модерн (фр. Moderne від лат. Modernus - новий, сучасний) - період розвитку європейського мистецтва на рубежі XIX-XX ст., Що включає різні художні течії і школи, представників яких об'єднувало антиеклектичний рух - прагнення протиставити свою творчість еклектизму попереднього періоду. Звідси назва. Термін "модерн" слід відрізняти від загального сенсу слова "сучасний" і від поняття "сучасне мистецтво", а також від модернізму. Період модерну відносно короткий, має досить чіткі хронологічні межі: від кінця 1880-х рр. до 1914 р Соціальна характеристика модерну суперечлива: мистецька громадськість мріяла про загальне царстві краси, але в реальності вийшов перший суто буржуазний стиль. На виникнення "нового мистецтва" вплинув романтизм у формах національно-романтичного руху, що почався в Європі після наполеонівських війн, і символізм, оформляти в окреме протягом західноєвропейського мистецтва в 1870-1880-і рр. Однак національний романтизм раніше, в 1830-1880-х рр., Сприяв формуванню ідеології історизму та еклектики, а символізм притаманний мистецтву, особливо архітектурі, на всіх етапах розвитку. Тому справжньою основою "нового стилю" слід вважати не ідеологію рубежу століть, а зміну принципів формоутворення, що має більш глибокі внутрішні причини. Рубіж XIX-XX ст. мав значення етапу, завершального грандіозний цикл розвитку європейської культури, що починався ще в пору античності. Багатьом, ймовірно, тоді здавалося, що на їхніх очах створюється зовсім нове мистецтво. "Ми гребінь вставшей хвилі", - писав В. Брюсов. У період модерну відбувалося стрімке переосмислення старих і відкриття нових художніх форм і прийомів, зближення і злиття різних видів і жанрів мистецтва. Художники модерну зухвало ламали звичні норми і межі. Німецьке "Jahrhundertwende" - "поворот сторіч", краще визначає зміст цього періоду, ніж традиційне французьке вираз "fin de siede" (кінець століття).
Дійсно, так само, як і на початку XX століть, на рубежі століть переважав ідеалізм, віра в те, що мистецтво може змінити життя. Художники модерну стали використовувати в своїй творчості різні форми: грецької архаїки, крито-мікенського мистецтва, античної класики, екзотичного мистецтва Китаю та Японії, готики і Ренесансу, мистецтво етрусків і французького рококо. У порівнянні з попереднім періодом еклектики частіше застосовувався принцип, що забезпечує цілісність зовнішніх і внутрішніх, декоративних і конструктивних елементів композиції. Прагнення до такої цілісності і є головна якість мистецтва модерну. У той же самий час різноманіття художніх форм і різних композиційних прийомів, складність перехідної епохи, її короткочасність не дозволили принципом цілісності реалізуватися досить повно у всіх творах. Тому в період модерну існували різні стилістичні течії. У Франції: "флореальное", або ар нуво ("нове мистецтво"), в Австрії і Шотландії - геометричне, у Німеччині близьке французькому ар нуво мистецтво іменували "югендштіль", в Італії - "ліберті", у Польщі - "сецесією".
Объяснение:
Ново збудована хата ставала повноцінним житлом лише після розпису її стін. Така особливість зумовлювалася віруваннями в надприродні, демонічні та лихі сили, які насилають всілякі лиха, хвороби, засухи, повені та інші неприємності й переконаннями що яскраві візерунки зможуть відволікти та заплутати нечисту силу та відвести тим самим її від людей. Ще однією традиційною рисою в оздобленні українського житла й доказом певних містичних переконань предків є звичай обводити червоною смугою всі стіни трохи вище підлоги. Така безперервна смуга слугувала захистом від проникнення в домівку лихих сил, на зразок магічного кола що неодноразово описувалися в українській літературі, зокрема в романі М. В. Гоголя «Вій
Петербурге; сооружения в Курляндии (Латвия), в Рундале и Митаве (Елгава); Зимний дворец в Петербурге, Большой Екатерининский дворец в Царском Селе (Пушкине), Большой дворец в Петергофе, Адреевская церковь и Мариинский дворец в Киеве.
Объяснение: