Мелодия меняется очень мало, она развивается в виде вариаций, часто повторяясь и только в самом конце - меняется значительно. Ритм, отбиваемый малым барабаном неизменен на протяжении всего произведения - в этом главное очарование этой пьесы. Потом к барабану присоединяются струнные (они играют щипком - пиццикато) и позже - духовые. Темп очень точно выдерживается от начала до конца, в этом - большая сложность для дирижера. Тембры инструментов, играющих мелодию, периодически меняются, вступают все новые и новые инструменты, пока ближе к концу не зазвучит тутти - весь оркестр. Динамика постоянно нарастает, увеличивается - от тихой (пиано) до очень громкой (три форте) . Регистры меняются - от средних к высоким. А фактура постепенно уплотняется, становится насыщенной, полной. Потрясающее оркестровое произведение!
Объяснение:
в
Взагалі, сучасна українська естрада мені не дуже подобається. Хоча не можна сказати, що у нас немає талановитих співців, але, мені здається, що справа не в таланті, а в техніці співу та аранжування. Все ж таки, мені дуже подобається рок-группа «Океан Ельзи». На мою думку, їхня творчість заслуговує на увагу. Адже пісні цієї группи дуже динамічні, а деякі неймовірно позитивні та патріотичні! Я давно цікавлюся гуртомі його солістом Святославом Вакарчуком. Це, як кажуть, — наше, українське. Приємно й те, що гурт однаково популярний як у себе на батьківщині, так і за кордоном. Гурт співає українські пісні, що теж тішить мої національні почуття. Багато пісень стали хітами, багато з них пішли в народ. Однак є у Святослава одна пісня, яка є лише його, особистою.Зали та навіть цілі стадіони вибухають оплесками, щойно закінчиться пісня. Зараз кожен українець знає та шанує Океан Ельзи, любить їхні пісні.