В останній чверті минулого століття на культурному обрії України замайоріла досі побачена «зірка» — фольк-опера «Цвіт папороті» Євгена Станковича. Саме цей твір започаткував нову добу в музично-театральному мистецтві. Адже до того часу в Україні не існувало такого музичного жанру, який ґрунтувався би виключно на українському фольклорі: історичних нарисах, народних звичаях, прикметах, фантазіях тощо. Митець по-новаторськи поєднав у своєму творі звучания оркестру із самобутнім співом народного хору, традиційний фольклор — із сучасними засобами виразності, зокрема авангардними. «Цвіт папороті» особливий ще й тим, що композитор увів до складу симфонічного оркестру народні інструменти.
В основі фольк-опери — літературні твори Миколи Гоголя, національний фольклор, героїчний епос, народні обряди та пісні, легенди. Лібрето написав А. Стельмашенко, а декорації до фольк-опери створив український художник Є. Лисик. З політичних причин у 1979 р. прем’єра не відбулася, а декорації було знищено.
7klas.files/image043.jpg
Г. Семирадський. Ніч напередодні Івана Купала
У фольк-оперi «Цвіт папороті» немає наскрізного сюжету, звичного для жанру опери монологів, арій, дуетів. Твір складається з трьох дій: у першій змальовуються картини із життя Запорозької Січі; у другій розкриваються особливості народного побуту — сцени на свято Купала; зміст третьої — прославляння подвигів, здійснення народними героями заради Батьківщини.
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
У другій дії фольк-опери «Цвіт папороті» відображене народне життя з усіх його проявах: світлих і радісних, суворих і трагічних. Поряд із реальними святковими обрядами на Івана Купала зображено й фантастичні образи, зокрема русалок.
У сцені «Русалчині купала» оркестрове звучання незвичайними поєднується з голосами хору — шепотом, зойками, зітханнями, — усе це створює таємничу атмосферу. На цьому тлі звучить соло русалки — пісня про загублену дівочу долю «Ой, глибокий колодязю».
Але в печальний спів, наче вихор, уривається купальський шабаш відьом. Виразна, пластична мелодія змінюється вигуками, завиваннями. Кульмінацією шабашу стає фантастична «Фуга нечисті».
У ній майже відсутні мелодії, оскільки головна тема фуги — скоромовка, що промовляється з «жорстокістю» (авторська вказівка).
Коли опівночі зацвітає папороть, шабаш раптово обривається, і все навкруги завмирає. Звучить акапельний спів хору, якому акомпанує лише записана на плівку «музика лісу» — шум листя, пташине щебетання тощо.
Опять же причины возникновения могут быть самыми различными. Сначала выясняем причину, потом принимаем меры по её устранению.
Фальшивое пение может быть результатом простудного заболевания, болезни горла, заложенности носа. Понятное дело, что в таком состоянии не нужно петь, а нужно лечиться.
Физическая слабость, переутомление, мутация тоже могут стать причиной неточного интонирования в пении. Что нужно делать? Укреплять своё здоровье, заниматься спортом, грамотно планировать работу и отдых.
Другие причины, которые можно исправить в процессе обучения:
неразвитость музыкального слуха, отсутствие координации между слухом и голосом; неправильное формирование звука, пение в низкой позиции; небрежное исполнение, когда певец не старается петь идеально чисто. Методы исправления.
Развивать общую музыкальность, музыкальный кругозор, слушать больше разнообразной хорошей музыки в профессиональном исполнении. Развивать музыкальный слух: мелодический, гармонический, внутренний. Учиться анализировать своё пение, контролировать, опираясь на свои внутренние ощущения, возникающие при пении. Петь упражнения на стаккато в небыстром темпе (это очень действенный приём для исправления интонации). Петь упражнения сначала с постоянным сопровождением инструмента (очень важно, чтобы инструмент был настроен!), затем чередовать пение с сопровождением и без него, а потом исполнять упражнения a cappella, т. е. без поддержки инструмента. Только при пении a cappella можно научиться петь чисто, держаться в тональности. Этот приём развивает музыкальный слух и самоконтроль певца.
На сюжет одноименной поэмы А.С.Пушкина (Руслан и Людмила)