Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.
З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.
Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!
Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.
Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:
"Сповнившись ратного духу,
він навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую".
Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:
"Ігор спить,
Ігор не спить,
Ігор мислю поля мірить
од великого Дону
до малого Дінця".
Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.
Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".
Благородство штовхає Ігоря на до Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодо взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".
Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.
Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.
Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою
Скрипичный мастер:Антонио Великий Страдивари. Родился мастер в 1644 году в Италии, в городе Кремона, в этом городе он жил всю жизни и умер в 1737 году. Считается, что Антонио Страдивари родился в 1644 году, хотя точная дата его рождения не зарегистрирована. Он родился в Кремоне. В 1680 году Страдивари поселился на Площади св. Доминика, Кремона, где он и стал знаменитым мастером. Он старательно улучшал работы Амати, добиваясь певучести и гибкости голосов у своих инструментов; изменял их форму на более изогнутую; занимался украшением инструментов. Общепризнанно, что самые его лучшие инструменты были изготовлены с 1698 по 1725 годы (а наилучшие в 1715 году), в том числе превышая по качеству инструменты, изготовленные впоследствии с 1725 по1730 годы. Кроме скрипок Страдивари также изготовлял гитары, альты, виолончели, и по крайней мере одну арфу — по текущим оценкам всего более 1100 единиц инструментов. Наиболее выдающиеся инструменты были изготовлены в период с 1698 по 1725 годы. Скрипки Страдивари этого периода ценятся очень высоко.
Его инструменты отличаются характерной надписью на латинском: Antonius Stradivarius Cremonensis Faciebat Anno Но самое интересное что Страдивари не умел играть на скрипке
Блюз
Вокальная музыка
Гранж
Джаз
Джангл
Драм-н-Бейс
Инструментальная музыка
Кантри
Классическая музыка
Метал
Музыка народов мира (этническая музыка)
Регги
Рок
Ска
Техно
Панк
Фолк
Хип-хоп
Шансон
Электронная музыка
Прикладная музыка
Салонная музыка
Аутентичная музыка
Функциональная музыка
Саундтрек
Trance
Объяснение: