Найважливішою особливістю художнього вигляду Моцарта є широта і багатогранність його національно-культурних зв'язків. Моцарт - представник венської класичної школи XVIII століття, яка в його особі знайшла своє вище вираження. Моцарт з раннього дитинства почав відвідувати різні європейські країни. Перебування Моцарта в Італії, Франції, Німеччині позначилося на його творчості. При міцній і ясній австрійській музичній основі, яка сама по собі є багатонаціональною, Моцарт сприйняв те, що він чув, бачив гав в інших країнах. Так, в мелодиці Моцарта багато італійських впливів. Можна почути в ній і тонкі зв'язки з французькою музикою, зі слов'янськими музичними культурами.
Але все це в музиці Моцарта стало «своїм», увійшло в неї як органічна, невід'ємна частина. Все, що було життєво і треба, Моцарт переробив, створивши свій неповторно своєрідний творчий стиль. Музика Моцарта виявляє безліч зв'язків з різними національними культурами, проте вона належить національному венському грунту і носить печать творчої індивідуальності великого композитора.
Моцарт створив музику, що являє собою новий і історично більш зрілий етап в розвитку музичного мистецтва.
Для творчості Моцарта характерні жанрова багатогранність, органічне поєднання австрійської народно-національної основи музики з особливостями інших національних музичних культур (більше усього італійської), єдність глибокого ідейного змісту і довершеної художньої форми.
Австрійська народна пісенність - основа музики Моцарта. Музика Моцарта, як і Гайдна, своїм корінням йде в австрійську народну пісенність; але у Моцарта ці зв'язки з народнопісенними джерелами складніші і тонші. Твори Моцарта відрізняються душевною чуйністю, поетичністю.
Сила воздействия музыки Моцарта на головной мозг научно доказана по двум направлениям: частоте смены ритма и собственно по частоте звука.
Первое связано с тем, что наш мозг имеет циклы в своей работе. Нервная система, в частности, имеет ритм 20-30 секунд. Ученые предположили, что резонанс в коре мозга как раз могут вызвать звуковые волны, которые колеблются с той же частотой. В Университете штата Иллинойс проанализировали частотные характеристики музыки почти 60-и различных композиторов на предмет того, как часто в произведении встречаются волны длиной 20-30 секунд. Когда свели все данные в одну таблицу, оказалось, что авторы примитивной поп-музыки попали в самый низ, а вот Моцарт занял первое место сверху.
Именно в его музыке с ее неповторимыми нюансами, переливами и перетеканием звуков 30-секундные волны повторяются ЧАЩЕ, чем в любой другой музыке. Т.е. в этой музыке выдержан заветный 30-секундный ритм “тихо-громко”, что соответствует биоритмам нашего мозга.
С другой стороны, доказано, что самый большой резонанс в коре мозга получают звуки высокой частоты (3 000 – 8 000 гц). А произведения Моцарта буквально насыщены звуками высокой частоты.