Переглядаючи свої приватні щоденники з львівського концертного життя, я виявила в них більше ста нотаток про виступи піаністки Оксани Рапіти. Несподівано велике їх число вразило мене, адже йдеться про концерти лише у Львові, і кожен мав іншу, а не повторювану програму. Бувало, вони чергувалися щотижня, а іноді навіть частіше.
От недавній приклад: 6 жовтня 2019 року Рапіта представляла добірку творів маловідомого у нас польського композитора Кшиштофа Майєра у Дзеркальній залі Львівської опери, а вже 13 числа того ж місяця заграла в обласній філармонії речиталь із концепційною програмою, що містила прем’єри галицьких композиторів. І такі випадки – не рідкість для неї.
Регулярно приходити на концерти цієї піаністки, слухати запропоновані нею щоразу нові цікаві програми давно вже стало нормою музичного життя у Львові – до доброго звикаєш швидко! А звикнувши, не замислюєшся, які унікальні здібності та скільки напруженої праці потрібно для такої діяльності. Тож у мене виникло бажання поглянути на мистецтво Оксани Рапіти саме з дистанції її концертного шляху.
Звичайно, львівські записки жодною мірою не віддзеркалюють всю напругу робочого життя артистки, яка не тільки гастролює містами України, а й виступає за кордоном (Польща, Швейцарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Росія, Казахстан, Киргизстан), а також викладає у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка та в Спеціальній музичній школі імені Соломії Крушельницької. Зрештою, особистий щоденник не претендує на абсолютну точність і вичерпність щодо фіксації львівських подій. Але майже кожна програма, що виконувалася на гастролях, була апробована у Львові, більше того, чимало творів Рапіта грала тільки у місті Лева. Тому ці нотатки можуть дати хоч не зовсім повну, все ж об’єктивну картину її творчого розвитку і здобутків.
Двухчастная форма по своему строению напоминает куплетную форму, и является одной из простейших музыкальных форм.Двухчастная форма состоит из 2-х периодов. Смена частей связана с изменением характера произведения. Художник не может «изобразить» на одной картине развитие чувств человека от печали к радости и наоборот. Композитор же может выразить разные состояния переживаний человека, переход его чувств, настроения от одного к другому.
Б.Савельев «Если добрый ты»9КОТ леопольд) Э.Григ «Песня Сольвейг» «Улыбка» сл. М.Пляцковского муз. В.Шаинского «Шарманщик поет»П.И.Чайковского. Вальс As-dur Ф. Шопена Фантазия d-moll В. Моцарта ария Леоноры из «Фиделио» Л. Бетховена В. Моцарт. Дуэттино Дон-Жуана и Церлины из оперы «Дон-Жуан» Дж. Верди. Квартет из «Риголетто» П. Чайковский. Мазурка из «Евгения Онегина» Н. Римский-Корсаков. Две песни Веденецкого гостя из оперы «Садко» Ноктюрн g-moll Ф. Шопена М. Глинка. Каватина и рондо Антониды
Переглядаючи свої приватні щоденники з львівського концертного життя, я виявила в них більше ста нотаток про виступи піаністки Оксани Рапіти. Несподівано велике їх число вразило мене, адже йдеться про концерти лише у Львові, і кожен мав іншу, а не повторювану програму. Бувало, вони чергувалися щотижня, а іноді навіть частіше.
От недавній приклад: 6 жовтня 2019 року Рапіта представляла добірку творів маловідомого у нас польського композитора Кшиштофа Майєра у Дзеркальній залі Львівської опери, а вже 13 числа того ж місяця заграла в обласній філармонії речиталь із концепційною програмою, що містила прем’єри галицьких композиторів. І такі випадки – не рідкість для неї.
Регулярно приходити на концерти цієї піаністки, слухати запропоновані нею щоразу нові цікаві програми давно вже стало нормою музичного життя у Львові – до доброго звикаєш швидко! А звикнувши, не замислюєшся, які унікальні здібності та скільки напруженої праці потрібно для такої діяльності. Тож у мене виникло бажання поглянути на мистецтво Оксани Рапіти саме з дистанції її концертного шляху.
Звичайно, львівські записки жодною мірою не віддзеркалюють всю напругу робочого життя артистки, яка не тільки гастролює містами України, а й виступає за кордоном (Польща, Швейцарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Росія, Казахстан, Киргизстан), а також викладає у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка та в Спеціальній музичній школі імені Соломії Крушельницької. Зрештою, особистий щоденник не претендує на абсолютну точність і вичерпність щодо фіксації львівських подій. Але майже кожна програма, що виконувалася на гастролях, була апробована у Львові, більше того, чимало творів Рапіта грала тільки у місті Лева. Тому ці нотатки можуть дати хоч не зовсім повну, все ж об’єктивну картину її творчого розвитку і здобутків.