ответ:
они ждут, , переживают за судьбу своего возлюбленного. «плач ярославны» созвучен образу девушки из картины «мертвое поле» кантаты с. прокофьева и образу сольвейг э. грига из музыки к драме г. ибсена «пер гюнт».
источник:
данные музыкальные произведения мелодичны. в них раскрываются женские образы, например, благородные страдалицы, преданные и верные жёны. по интонации можно понять, что девушки опечалены и встревожены. что касается отличий, то их можно заметить в "песне соловейг" э. грига. в этом муз. фрагменте ближе к концу появляются весёлые интонации, которые сменяются грустной мелодией оркестра.
в целом все произведения пронизаны грустью.
p.s. лучше прослушайте эти муз. фрагменты, а то мало ли какую чушь я тут понаписала) и ещё, чтобы вас не уличили в плагиате, заменяйте некоторые слова (на всякий случай)
ответ:У XVI столітті слово «симфонія» використовувалось у назвах збірок мотетів та іншої духовної — церковної або паралітургічної — музики, стосувалось воно і вокального багатоголосся. Приклад такого застосування — збірка знаменитого нотовидавця Ґеорґа Рау[de] «Симфонії приємні, а до того ж короткі» (Symphoniae iucundae atque adeo breves; 1538), яка містить 52 чотириголосні мотети відомих композиторів XV—XVI століть. На рубежі XVI та XVII століть слово «симфонія» трапляється в назвах вокально-інструментальних композицій, наприклад «Священні симфонії» Дж. Ґабріелі (Sacrae symphoniae, 1597, і Symphoniae sacrae, 1615) та Генріха Шютца (Symphoniae Sacrae, 1629, 1647, 1650), а також у назвах інструментальних творів, як-от «Музичні симфонії» Лодовіко Ґроссі да Віадана[it] (Sinfonie musicali, 1610).
У XVI столітті ще не було чіткого розмежування між термінами «соната», «симфонія» та «концерт», і якщо, наприклад, Джованні Ґабрієлі наприкінці XVI століття називав «симфонією» співзвуччя голосів та інструментів, то Адріано Банк'єрі та Саломоне Россі[en] на початку XVII століття застосовували це поняття вже до спільного звучання інструментів без голосів.
Із моменту народження опери, в самому кінці XVI століття, в ній завжди були присутні інструментальні епізоди: вступи до кожного акту, звукозобразні картини, розгорнуті танцювальні інтермедії — будь-який такий епізод іменувався «симфонією». З часом інструментальні епізоди, винесені за рамки вистави, перетворились у відносно розвинений і завершений твір, що передує дії , — увертюру. У XVII столітті назва «симфонія» поступово закріпилась за оркестровими вступами (увертюрами) або інтермедіями в інструментальних і вокально-інструментальних творах — у сюїтах, кантатах і операх.
Объяснение: