Образотворче мистецтво протягом усього часу свого існування черпало свої сюжети з міфології і релігії. Поза увагою митців на залишився практично жодний образ чи епізод міфічної чи «священної» історії. При цьому європейське мистецтво базувалося гол. чином на грекоримських або біблійноєвангельських оповідях.
З грекоримською міфологією найтісніше було пов’язано античне мистецтво. Згодом, протягом середньовіччя, домінуючими стали християнські сюжети. В епоху відродження міфологічний і релігійний потоки співіснували, сюжети обох розроблялися у вільному трактуванні. Ця тенденція збереглася і в наступні епохи.
Поетичною фантазією античних міфів і релігійних оповідей надихалися як генії, так і маловідомі майстри. Вітчизняних митців також приваблювали слов’янські, зокрема, українські міфологічні сюжети. Особливо популярними ці сюжети стали в творчості художників новітнього часу.
Сповнені чарівності легенди минувшини викликали до життя твори мистецтва, без яких важко уявити собі історію людської культури.
В образах міфічних і біблійних героїв митці завжди втілювали ідеали свого часу. Твори на міфологічну і релігійну тематику мають неперехідну цінність: вони пробуджують почуття прекрасного, хвилюють своїм людяним змістом. Пластично втілений ідеал античного чи християнського героя став виразом духовної досконалості. Освоєння художніх образів, які еволюціонували протягом кількох попередніх культурних епох, є важливим завданням естетичного виховання нашого часу.
Кількість творів на міфологічну й релігійну тематику незліченна. Чимало таких творів знаходиться в колекціях музеїв Полтавщини, зокрема, Галереї мистецтв (ПХМ). До міфологічних і релігійних сюжетів зверталися і звертаються в своїй творчості багато художників, пов’язаних походженням, життям чи діяльністю з Полтавщиною.
Див. ст., присвячені музейним колекціям Полтавщини та окремим митцям.
В минуты музыки печальной Я представляю жёлтый плёс, И голос женщины прощальный, И шум порывистых берёз,
И первый снег под небом серым Среди погаснувших полей, И путь без солнца, путь без веры Гонимых снегом журавлей...
Давно душа блуждать устала В былой любви, в былом хмелю, Давно понять пора настала, Что слишком призраки люблю.
Но всё равно в жилищах зыбких - Попробуй их останови! - Перекликаясь, плачут скрипки О жёлтом плёсе, о любви.
И всё равно под небом низким Я вижу явственно, до слёз, И жёлтый плёс, и голос близкий, И шум порывистых берёз.
Как будто вечен час прощальный, Как будто время ни при чём... В минуты музыки печальной Не говорите ни о чём.