духо́вная му́зыка — музыкальные произведения, связанные с текстами религиозного характера, предназначенные для исполнения во время церковной службы или в быту. под духовной музыкой в узком смысле подразумевают церковную музыку христиан; в широком смысле духовная музыка не исчерпывается сопровождением богослужения и не ограничивается христианством. тексты сочинений духовной музыки могут быть как каноническими (например, католическая месса), так и свободными, написанными на основе или под влиянием священных книг (для христиан — библии).
в дальнейшем речь идёт о духовной музыке в широком смысле. о духовной музыке, понимаемой как синоним богослужебной (у христиан — церковной музыки)
наиболее распространённые жанры христианской духовной музыки, католической и протестансткой, заимствованы из музыки церковной; это хорал, псалом, гимн (в том числе te deum, ave maria), месса (в том числе заупокойная — реквием), секвенция и страсти (пассионы).
каждый из перечисленных жанров имеет собственную , но общим для всех является то, что рождались они (или оформлялись) в церкви и право сочинять произведения духовного характера — не только тексты, но и музыкальное их оформление — изначально принадлежало исключительно служителям церкви.
направления и жанры духовной музыки
паралитургическая музыка (лауда, кондукт, ноэль, кэрол, духовный стих и др.)литургическая драмаорганная музыкамузыка для других музыкальных инструментовмузыка для оркестра и солистовмузыка для оркестра, солистов и органа,музыка для хора, оркестра, солистов и органахоровая (a cappella)хоровая с инструментальным сопровождениемсольная (a cappella)сольная с инструментальным сопровождениеммолитвенно-медитативная музыкаправославная духовная музыка
всенощное бдение
начиная с xviii века композиторы создавали на тексты всенощного бдения произведения концертного характера — «всенощные», которые могли исполняться и вне богослужения; известны «всенощные» а. л. веделя и с. а. дегтярёва. со второй половины хiх века «всенощные» нередко принимали форму оригинальных хоровых сочинений или достаточно свободных обработок древних распевов; такие сочинения создали, в частности, а. а. архангельский, а. т. гречанинов, п. г. чесноков. лучшими образцами жанра считаются «всенощные» п.и. чайковского и сергея рахманинова.
Объяснениві́нтове ко́ло (або ква́рто-кві́нтове ко́ло) — система розміщення тональностей за ступенем споріднененості у вигляді схеми, де мажорні та мінорні дієзні тональності розташовані за чистими квінтами вгору, а бемольні — за чистими квінтами вниз.
При русі по колу за годинниковою стрілкою, кожна наступна тональність матиме на один дієз більше від попередньої, а проти годинникової — на один бемоль більше.
Оскільки октава складається з 12 півтонів, кварта — з 5, а квінта — з 7, то 12 кварт або 12 квінт становлять кілька октав, отже кожна тринадцята тональність енгармонічно збігатиметься з вихідною. Насправді точний збіг відбувається лише при рівномірно-темперованому строї (де квінта визначається як інтервал між двома тонами зі співвідношенням частот {\displaystyle 2:2^{7/12}}{\displaystyle 2:2^{7/12}}), відраховуючи ж квінти в натуральному строї (де квінта визначається як інтервал між двома тонами зі співвідношенням частот {\displaystyle 2:3}{\displaystyle 2:3}), кожен тринадцятий звук відрізнятиметься від вихідного на інтервал піфагорової коми. Саме ця розбіжність і призвела до ствердження рівномірно-темперованого строю у практиці настроювання музичних інструментів. Теоретично коло є незамкненим і може містити необмежену кількість енгармонічно рівних тональностей (напр. His=C=Deses; Ais=B=Ceses; тощо), на практиці, однак, використовуються лише ті тональності, які мають не більше 7 знаків біля ключа, відтак енгармонічне коло містить лише три мажорні (H — Ces, Fis — Ges, Cis — Des) та три мінорні (as — gis, es — dis, b — ais) енгармонічно рівні тональності.
квінтове коло в «Мусікійській граматиці» М. Дилецького московського видання, 1679
Першою відомою музично-теоретичною роботою, в якій є квінтове коло, є «Мусікійська граматика» українського музиканта Миколи Дилецького[1] (збереглося лише московське видання 1679 року), в якій автор називає його як «коло мусикийское». Детальніший опис квінтового кола належить Йоганну Давиду Хайнихену («Neu erfundene und gründliche Anweisung», 1711).
В усіх 24 тональностях кварто-квінтового кола написані такі твори, як цикли з 24-х прелюдій Шопена й Шостаковича. Й. С. Бах показав рівноправність всіх тональностей, написавши «Добре темперований клавір».е:
Соль мінор (g-moll) — мінорна тональність, тонікою якої є звук соль. Гама соль мінор містить звуки:
g - a ^ b - c - d ^ es - f - g.
Паралельна тональність — сі-бемоль мажор, однойменний мажор — соль мажор. Соль мінор має два бемолі біля ключа (сі-, мі-).
B-flat Major key signature.png