Музична імпровізація (від лат. — непередбачений) — створення музичного твору без попередньої підготовки, експромт.
Імпровізації належить вагоме місце в народній музичній творчості, де інструменталісти та співаки розвивають наспіви під час виконання. Імпровізація була також поширена в концертній практиці 18 століття у вигляді сольних каденцій, фантазій, хоральних обробок тощо.
У 20 столітті імпровізація є обов'язковим компонентом мистецтва джазу, коли музика створюється безпосередньо в процесі виконання. Імпровізація характерна для архаїчного джазу та новоорлеанського стилю, де домінувала спільна імпровізація корнетиста, кларнетиста і тромбоніста. В чиказькому стилі імпровізації була сольною, а згодом, у зв'язку з розвитком свінгу відійшла на другий план. У традиційному джазі імпровізація близька до варіаційної та спирається на мелодичний матеріал, а в сучасному джазі — на акордову структуру. Для фрі-джазу характерною є довільна, часто колективна імпровізація.
1. Булат Шалвович Окуджава 2. родился-9 мая 1924г. Союз Советских Социалистических Республик. умер-12 июня 1997г. Париж, Франция 3. советский и российский поэт, бард, прозаик, и сценарист, композитор. 4. здесь птицы не поют, песенка о Моцарте, союз друзей, ваше Величество женщина, старинная солдатская песня, Моцарт на старой скрипке играет. 5. ежегодная литературная премия имени Б. Окуджава, учрежденная после ухода, присуждается теперь за создание произведений в жанре авторской песни и поэзии вносящих вклад в "Россиийскую культуру". Его творчество стало символом эпохи, главным компонентом были и остаютс стихи.
Но в том-то и сказывается художественное дарование композитора, что он отказывается от буквальных аналогий, размещая музыкальный материал в трехдольном размере, играющем здесь роль символического напоминания о далеком музыкальном родстве этого романса с вальсом. Именно поэтому в «Свидании», несмотря на откровенно трагический характер слов, есть простор для проявления лирического чувства - своего рода отраженного света былой любви. Радостью бытия, солнечным настроением и вместе с тем мягким, почти пантеистическим чувством проникнута музыка романса на слова А. К- Толстого «Колокольчики мои». Особую прелесть этому сочинению придает чередование в вокальной партии эпизодов речитативного характера с фрагментами кантиленного пения. Булахов никак не обозначил эти драматургические особенности романса, однако сама мелодическая структура исполнителю угадать их совершенно безошибочно. Каждый эпизод (на протяжении первых 12 тактов) представляет собой двутакт. Чередование начинается с ариозно-речитативного двутакта, вслед за которым звучит двутакт кантилены. Этот принцип выдерживается вплоть до заключительного четырех-такта, в котором обнаруживается обратный порядок чередования (ариозно-речитативный двутакт следует после кантиленного). Вступление и заключение романса, образующие арку, написаны в стиле вариации на мелодию, положенную в основу вокальной партии, однако содержат в себе и ряд своеобразных, независимых интонационных оборотов, природа которых коренится в народных свирельных наигрышах. Романс-вальс «Нет, не люблю я Вас!» на стихи Зименко погружает слушателя в атмосферу непринужденного, безупречного в отношении вкуса музицирования. Игровой момент становится в нем главным, именно он определяет характер интонации, которая здесь принимает порой самые неожиданные шутливо-капризные оттенки. Часто встречающиеся здесь хроматические изломы мелодии вовсе не говорят о ее инструментальном происхождении, а лишь подчеркивают изящно и просто, без тени грубоватой изобразительности, смысловые нюансы стихотворной строки. Этот прием особенно удачно используется, например, в 25 и 27 тактах:
Музична імпровізація (від лат. — непередбачений) — створення музичного твору без попередньої підготовки, експромт.
Імпровізації належить вагоме місце в народній музичній творчості, де інструменталісти та співаки розвивають наспіви під час виконання. Імпровізація була також поширена в концертній практиці 18 століття у вигляді сольних каденцій, фантазій, хоральних обробок тощо.
У 20 столітті імпровізація є обов'язковим компонентом мистецтва джазу, коли музика створюється безпосередньо в процесі виконання. Імпровізація характерна для архаїчного джазу та новоорлеанського стилю, де домінувала спільна імпровізація корнетиста, кларнетиста і тромбоніста. В чиказькому стилі імпровізації була сольною, а згодом, у зв'язку з розвитком свінгу відійшла на другий план. У традиційному джазі імпровізація близька до варіаційної та спирається на мелодичний матеріал, а в сучасному джазі — на акордову структуру. Для фрі-джазу характерною є довільна, часто колективна імпровізація.
Норм?)