Епоха Відродження (Ренесансу) є часом розквіту всіх видів мистецтв, і звернення їх діячів до античним традицій та формам.Ренесанс має нерівномірніисторико-хронологические межі у різних країнах Європи. У Італії він настає в XIV столітті, Нідерланди починається у XV столітті, тоді як у Франції, Німеччини й Англії його ознаки найрельєфніше виявляється у XVI столітті. Разом про те розвиток зв'язків між різноманітними творчими школами, обмін досвідом між музикантами,переезжавшими з країни країну, які працювали у різнихкапеллах, стає знаменням часу й дозволяє казати про тенденціях, загальних для всієї епохи.Музикою епохи Відродження чи музикою Ренесансу, називають період у розвитку європейської музики приблизно між 1400 і 1600 роками. У Італії початок нової доби відбулося музичного мистецтва у XIV столітті. Нідерландська школа склалася і досягнув перших вершин в XV, після її розвиток все ширилося, а вплив однак захоплювало і майстрів інших національних шкіл. Ознаки Відродження чітко проявилися під Франції в XVI столітті, хоча її досягнення були великі й незаперечні ще попередні століття.
До XVI віці належить підйом мистецтва у Німеччини, Англії й деяких інших країнах, які входять у орбіту Відродження. І все-таки згодом нове творче рух стало визначальним для Західної Європи загалом і по-своєму озвалося у країнах Східної Європи.
Музиці Відродження виявилися цілком чужі грубі і різкі звуки. Закони гармонії склали її головну суть. Основу музичної культури становили меси, мотети, гімни і псалми.Основу музичної культури становили меси, мотети, гімни і псалми.
>Месса — музичний твір, яке є збори частин католицької літургії латинського обряду>
Мотет (>фр. >motet від >mot — слово) — вокальне багатоголосне твір поліфонічного складу,
Гімн (>др.-греч.) — урочиста пісня, що вихваляє і яка славила когось чи (спочатку — божество)
>Псалом (грецьк. «хвалебна пісня»),р.п.псалма,мн.псалми (грецьк.) — гімни іудейської (>ивр. ) й християнської релігійної поезії і молитви (з Старого Завіту).
Русская народная песня — фольклорное произведение, которое сохраняется в народной памяти и передаётся из уст в уста, продукт коллективного устного творчества русского народа.
Чаще всего у народной песни нет определённого автора, или автор неизвестен, но известны и народные песни литературного происхождения. Существенная черта большинства жанров русской народной песни — непосредственная связь народной песни с бытом и трудовой деятельностью (напр., песни трудовые, сопровождающие различные виды труда — бурлацкие, покосные, прополочные, жатвенные, молотильные и др., обрядовые, сопровождающие земледельческие и семейные обряды и празднества, — колядки, масленичные,веснянки, купальские, свадебные, похоронные, игровые, календарные и т. п.).
Учити дітей сприймати розвиток музичних образів і виражати їх у рухах;
розвивати основи музичної культури, музикальні та творчі здібності;
учити визначати музичні жанри, види ритміки, розрізняти найпростіші музичні поняття (високі й низькі звуки, швидкий, середній і повільний темп та ін.);
формувати гарну поставу, учити виразних, пластичних рухів у грі, танці, хороводі, вправі.
Объяснение:
1) Із зафіксованими рухами, тобто авторські, до яких належать:
– таночки за участю дорослого (цей вид танку створює автор з урахуванням обов’язкового виконання педагогом однакових з дітьми або відмінних рухів);
– сучасний дитячий танок;
– народні танці з використанням справжніх елементів народного танцю;
– хороводи зі співом, рухи, що не пов’язані з текстом;
– характерний танок, у рухах якого змальовано певного персонажа;
– дитячий бальний танок.
2) Таночки-імпровізації на основі розучених рухів, мета яких — розвиток дитячої творчості. До них належать:
– танок на зразок «дзеркало»;
– танок, де діти складають рухи на першу частину, а для другої частини рухи показує педагог;
– танок, де діти складають рухи для обох частин.