Б53: до - ми - соль М53: до - ми♭ - соль Б6: до - ми♭ - ля♭ М6: до - ми - ля Б64: до - фа - ля М64: до - фа - ля♭ ув53: до - ми - соль# ум53: до - ми♭ - соль♭ D7: до - ми - соль - си♭ D65: до - ми♭ - соль♭ - ля♭ D43: до - ми♭ - фа - ля D2: до - ре - фа# - ля мVII7: до - ми♭ - соль♭ - си♭ умVII7: до - ми♭ - соль♭ - си♭♭
Франц Петер Шуберт — австрійський композитор, один з основоположників романтизму в музиці, автор близько 600 вокальних композицій, дев’яти симфоній, а також великої кількості камерної та сольної фортепіанної музики. Народився Шуберт 31 січня 1797 в передмісті Відня в багатодітній родині. З дитинства захоплювався музикою: він грав на скрипці, фортепіано. З шести років він навчався в парафіяльній школі Ліхтенталь. З семи років він брав уроки гри на органі у капельмейстера Ліхтентальської церкви. У 1808-1812 Франц співав в імператорській Придворної капелі під керівництвом видатного віденського композитора і педагога Антоніо Сальєрі, який, звернувши увагу на талант хлопчика, почав навчати його основам композиції. До 17 років Шуберт уже був автором фортепіанних п’єс, вокальних мініатюр, струнних квартетів, симфонії і опери «Замок диявола». Працюючи помічником вчителя в школі свого батька (1814-18), Шуберт продовжував інтенсивно складати. Першу популярність композитор Шуберт відчув в 1816 році після написання балади «Лісовий цар». Подальша творчість Шуберта ще більш розкрила його мелодійний талант. Особливо відзначені пісні, симфонії Шуберта з збірок «Прекрасна мельничиха», «Зимовий шлях». «Серенада» Шуберта зі збірки «Лебедина пісня», а також пісні «Притулок», «Біля моря» здобули світову популярність. Деякі твори, наприклад, незакінчена симфонія Шуберта (сі мінор), велика симфонія і інші, є продовженням музики Бетховена. Великий композитор написав близько 600 композицій. Вальси Шуберта складають велику частку серед 400 танців, написаних для гри на фортепіано в 4 руки. Не дивлячись на це, майже все життя Франц Шуберт відчував брак коштів. У 1820-х роках у Шуберта почалися проблеми зі здоров’ям. У грудні 1822 року композитор захворів, але після перебування в лікарні восени 1823 року його здоров’я покращилося. З 1826 по 1828 роки Шуберт жив у Відні, за винятком короткого перебування в Граці. 26 березня 1828 року Шуберт дав свій єдиний публічний концерт, який мав великий успіх. Тим часом були надруковані його численні пісні і фортепіанні твори. Помер Шуберт 19 листопада 1828 року на 32 році життя від тифу після двотижневої лихоманки.
М53: до - ми♭ - соль
Б6: до - ми♭ - ля♭
М6: до - ми - ля
Б64: до - фа - ля
М64: до - фа - ля♭
ув53: до - ми - соль#
ум53: до - ми♭ - соль♭
D7: до - ми - соль - си♭
D65: до - ми♭ - соль♭ - ля♭
D43: до - ми♭ - фа - ля
D2: до - ре - фа# - ля
мVII7: до - ми♭ - соль♭ - си♭
умVII7: до - ми♭ - соль♭ - си♭♭
Б53 - мажорное трезвучие (б.3+м.3)
М53 - минорное трезвучие (м.3+б.3)
Б6 - мажорный секстаккорд (м.3+ч.4)
М6 - минорный секстаккорд (б.3+ч.4)
Б64 - мажорный квартсекстаккорд (ч.4+б.3)
М64 - минорный квартсекстаккорд (ч.4+м.3)
ув53 - увеличенное трезвучие (б.3+б.3)
ум53 - уменьшенное трезвучие (м.3+м.3)
D7 - доминантсептаккорд (б.3+м.3+м.3)
D65 - квинтсекстаккорд (м.3+м.3+б.2)
D43 - терцквартаккорд (м.3+б.2+б.3)
D2 - секундаккорд (б.2+б.3+м.3)
мVII7 - малый вводный септаккорд (м.3+м.3+б.3)
умVII7 - уменьшенный вводный септаккорд (м.3+м.3+м.3)