У музичній школі часто в якості домашнього завдання з сольфеджіо задають вправи на опевание стійких ступенів. Вправа це красиве і дуже корисне.
Сьогодні ж наше завдання - розібратися, які звуки в гамі стійкі, а які нестійкі. В якості прикладів вам будуть запропоновані виписані звукоряди тональностей до п'яти знаків включно, в яких вже відзначені стійкі і нестійкі звуки.
У кожному прикладі дається відразу дві тональності одна мажорна, а інша паралельна її мінорна. Так, що зорієнтуєтесь.
Які ступені стійкі, а які нестійкі?
Стійкі - це, як вам відомо, перша, третя і п'ята сходинки (I-III-V), які мають відношення до тоніки і разом складають тонічний тризвук. У прикладах - це не зафарбовані нотки. Нестійкі сходинки - це всі інші, тобто друга, четверта, шоста і сьома (II-IV-VI-VII). У прикладах ці нотки зафарбовані чорним кольором. Наприклад:
Стійкі і нестійкі ступені в до мажорі і ля мінорі
стійкі і нестійкі ступені в до мажорі і ля мінорі
Як вирішуються нестійкі ступені?
Нестійкі ступені звучать трохи напружено, і тому «мають велике бажання» (тобто тяжіють) перейти (тобто вирішитися) в стійкі ступені. Стійкі ж ступені, навпаки, звучать спокійно і равновесно.
Нестійкі ступені завжди вирішуються в найближчі стійкі. Так, наприклад, сьома і друга сходинки тяжіють в першу, другу і четверту можуть вирішитися в третю, четверта і шоста ступені оточують п'яту і тому їм зручно переходити саме в неї.
дозвіл нестійких ступенів у стійкі
Співати ступені потрібно в натуральному мажорі і гармонічному мінорі
Ви напевно вже знаєте, що мажорний і мінорний лад відрізняються за своєю будовою, по порядку тонів і півтонів. Якщо призабули, то можна прочитати про це тут. Так от, для зручності мінор у прикладах узятий відразу в гармонійному вигляді, тобто з підвищеною сьомий сходинкою. Тому не лякайтеся тих випадкових знаків альтерації, які вам весь час будуть потрапляти в мінорних гамах.
Як опевать ступені?
Дуже співаємо одну із стійких сходинок і потім по черзі переходимо на одну з двох сусідніх нестійких: спочатку вище, потім нижче або навпаки. Тобто, наприклад, в до мажорі у нас стійкі звуки - до, ми і сіль, тому опеванія будуть такі:
Клод Дебюсси - французский композитор XIX - начала XX века, один из ярчайших представителей импрессионизма в музыке.
На начальном этапе своего творчества (а это 80-е гг XIX века) Клод Дебюсси отражал в своих сочинениях культуру многих стран. Композитор находился в поисках своего стиля и пробовал себя в различных жанрах, как вокальных, так и инструментальных. На формирование его творчества повлияли такие композиторы, как Вагнер, Чайковский, Лист и некоторые из композиторов "Могучей кучки", например, Мусоргский, Римский-Корсаков, Бородин. Следующие десять лет творчество композитора достигает расцвета, прежде всего благодаря тому, что он создает прелюдию "Послеполуденный отдых фавна" для симфонического оркестра, которую его современники оценили как манифест нового течения в музыке. Особенностями течения импрессионизма являются утонченность, лиризм, но вместе с тем ясность и четкость содержания, что, собственно, и отразил композитор в произведениях этих лет. Со временем Дебюсси утомили лиризм и утонченность. Его стали привлекать более точные ритмические рисунки, которые мы можем заметить в произведениях позднего творчества композитора.
Несмотря на то, что Клод Дебюсси создал сравнительно немного произведений, он сыграл большую роль в истории классической музыки не только как композитор, укрепивший музыкальный импрессионизм, но и как новатор во многих областях инструментальной музыки и создатель ярких утонченных образов.
«Биржан и Сара» — лирико-драматическая опера М. Тулебаева на казахском языке в четырёх действиях. Либретто Х. Джумалиева (в 1949, 1958 — 2-я и 3-я редакции). Премьера состоялась 7 октября 1946 года в Казахском театре оперы и балета имени Абая. Исполнители главных партий — А. Умбетбаев (Биржан) и К. Байсеитова (Сара). Режиссёр К. Джандарбеков, директор Г. Столяров, художник А. Ненашев[1].
В основе произведения — сюжеты из жизни поэта, певца-композитора XIX века Биржан-сала и поэтессы Сары Тастанбеккызы(см. айтыс Биржана и Сары). В опере тесно переплетаются лирические (любовь Биржана и Сары) и социальные (отношение между Биржаном и волостным Жанботой) сюжеты. Образ поэта раскрывается в его песнях («Айтбай», «Жанбота», «Біржан сал», «Адасқақ» и других). Широко использованы национальные музыкальные формы (в т.ч. кюй «Соқыр Есжан» одноимённого композитора), обрядовый фольклор: «Жар-жар», плач-прощание невесты, поминальная песня и айтыс[1].
В 1958 году опера была показана во время Декады искусства и литературы Казахстана в Москве. Известный музыковед В. Виноградов отметил романтизм произведения, близкий по духу к казахским народным эпосам. В 1949 году авторам и исполнителям оперы присуждена Сталинская премия[1].
Либретто было адаптировано на турецкий язык, и опера была показана в Самсуне в 2013 году[2], а также в Стамбуле, Бурсе, Эскишехире и Анкаре в 2014 году[3].