Объяснение:
«Біла ворона» – оперна народна драма, втілена засобами джаз-, поп- і хард-року. В її основу покладено драматичну поему про життя і трагічну загибель легендарної французької завойовниці Жанни д’Арк. Орлеанська Діва зуміла вщент переломити хід Столітньої війни, очоливши французький народ і привівши його до перемоги. Однак, зведений нею на трон король Франції Карл VII, зрадив її та віддав на поталу ворогам. 30 травня 1431 року Жанна була спалена живцем на вогнищі в Руані «за єресь, відьомство та носіння чоловічого одягу». Ім’я дівчини стало справжнім символом жаги до свободи й самопожертви заради любові до Батьківщини.
Поетичний текст Ю. Рибчинського має глибоко емоційний характер, властивий жанру рок-опери. Лібрето сповнене значною кількістю художніх засобів – філософських узагальнень, аналогій, алегорій тощо. Музичне вирішення вистави з максимальною точністю розкриває драматичні події лібрето. Тут Г. Татарченко висвітлив основні риси свого індивідуального композиторського почерку. Його світосприйняття зосереджене на двох іпостасях – інтелектуальному трактуванні рок-музики та академічних постмодерних прагненнях до синкретизму, подолання меж між кітчем й інтелектуальним мистецтвом. Техніка монтажу, використання алюзій до класичних зразків, постійна зміна виразових засобів – все це властиве творчості митця. За визначенням композитора, домінантою його творчого бачення в опері «Біла ворона» є принцип «стильової еклектики».Опера має номерну структуру. Кожен з її компонентів збагачений характерними ритмоінтонаційними зворотами, властивими сучасній поп-музиці та джазу водночас. Музична драматургія твору насичена розгалуженою системою лейтмотивів (лейтмотив свободи, лейтмотив Жанни, лейтмотив народу «Слава, Жанно» тощо). У вокальних партіях героїв відчутне пісенне начало, що межує з елементами декламації. Центральне місце у драматургії рок-опери, яке заразом виконує роль філософського узагальнення, відведено двом номерам – «Свободі» з І дії та «Білій вороні» з ІІ дії. Їх вирізняє маршова ритмічна основа, досягнена остинато ударних, чітка артикуляція та декламаційний характер мелодичної лінії. Жанровий аспект твору позначений використанням естрадних стилів. Рок-н-рол допомагає розкриттю образу королівського двору, блюз, соул, поп-рок – притаманні образу головної героїні. Масові сцени композитор вирішує, послуговуючись традиціями французької народної музики. Також тут можна говорити й про сонорні ефекти, зокрема застосування лейттембру. Акустичні духові інструменти, зокрема гобой, саксофон, зосереджені навколо образу Жанни; електрогітара та ударні (литаври, барабан) пов’язані з образом ворогів, або ж з переломними моментами опери. Драматичний фінал супроводжують мелодичні ремінісценції (інтонації з дуету головних героїв з І дії, головні лейтмотиви опери), який композитор втілює засобами поліфонії, поліфактури.
Прем’єра «Білої ворони» відбулася у Львові напередодні проголошення Україною незалежності й увінчалася неабияким успіхом. 1989 рік знаменував появу першої української рок-опери, а відтак і естрадних шлягерів у виконанні співаків популярної музики того часу – В. Леонтьєва, Т. Гвердцителі, О. Малініна, М. Караченцова, В. Білоножко та інших. Пісні стали настільки відомими, що виникла необхідність у записі платівки, яка в радянські часи розпаду, багатьма заслуховувалася «до дір».
Родился 25 октября 1838 г. в Париже в семье учителя пения. Заметив музыкальный талант сына, отец отдал его учиться в Парижскую консерваторию. Бизе блестяще окончил её в 1857 г. по классу композиции Ф. Галеви. Уже на выпускном курсе им была написана оперетта «Доктор Миракль». При окончании консерватории Бизе получил Римскую премию, которая давала право на длительную поездку за казённый счёт в Италию для совершенствования мастерства. В Италии он сочинил свою первую оперу «Дон Прокопио» (1859 г.).
Вернувшись на родину, Бизе дебютировал на парижской сцене оперой «Искатели жемчуга» (1863 г.). Вскоре была создана следующая опера — «Пертская красавица» (1866 г.) по роману В. Скотта. Несмотря на все музыкальные достоинства, успеха оперы не принесли, и в 1867 г. Бизе вновь обратился к жанру оперетты («Мальбрук в поход собрался»), А в 1871 г. создал новую оперу — «Джамиле» по поэме А. Мюссе «Намуна». Настоящую известность и славу принесла композитору симфоническая музыка к драме А. Доде «Арлезианка» (1872 г.); впоследствии из неё были составлены две оркестровые сюиты. После «Арлезианки» Бизе опять обратился к опере — в 1875 г. была написана знаменитая «Кармен» по новелле П. Мериме. Сейчас трудно поверить, что произведение, признанное вершиной французского оперного реализма, обошедшее все оперные сцены мира и ставшее одним из самых любимых и популярных в истории музыки, при первой постановке в Париже успеха не имело и вскоре было снято с репертуара. Провал любимого детища так подействовал на Бизе, с детства страдавшего пороком сердца, что привёл к трагическому концу — он скончался 3 июня 1875 г. в Париже. После смерти композитора в его бумагах нашли партитуру оперы «Иван Грозный» (1865 г.), которая впервые была поставлена только в 1946 г.